Зелений Чарлі

Ще зовсім нещодавно я дуже умовно собі уявляла підліткову літературу. Чула про неї дві речі: її страшенно багато читають (не лише підлітки), та водночас ставляться зі зневагою. Перших все-таки більше.

Історія Стівена Чбоскі  “Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих” (видавництво Рідна мова) розповідає історію такого собі хлопця Чарлі, чи то дуже сором’язливого, чи то дуже чутливого, із усім набором підліткових проблем – відсутність друзів, образи школярів із старошої школи (хоча тут автор Чарлі дав золоту перевагу – той умів битися), нещасливе кохання, та таємниця. Із самого початку, від першого листа Чарлі (а уся розповідть йде саме через листи невідомому адресату) ми розуміємо, що все-таки щось було, але що саме не відомо. Секрет розкривається наприкінці, спойлерити не буду. Книжка, на щастя, не у цьому. Як на мене, найбільша перевага цієї книжки, якраз у героїєві. Чарлі – це дуже чутлива та ніжна людина, але крім того, він дуже спостережливий та чуйний. Він знаходиться чудових друзів, але завдяки тому, яким він є. Він уміє бути вдячним, дарувати подарунки, підтримує родину, і намагається кожного зрозуміти.

Відразу після прочитання я переглянула фільм. І він мене в дечому розчарував. Хоча тут і маємо унікальний випадок – Чбоскі не лише автор книжки та сценарію, але й режисер фільму. Здавалось би, це мала б бути ідеальна екранізація. Але тут сталось те, що стається із більшістю екранізацій – усе просто неможливо засунути у фільм. Але деякі речі, які у фільмі просто пропустили, були для мене дивними (у фільмі немає історії із абортом сестри, історією із подарунком для батька, дуже побіжно змальоване спілкування із вчителем, якому у книжці приділено дуже багато уваги). Попри це, фільм мені дуже зайшов із візуального боку. Актори, які грали Чарлі – Логан Лерман та Патріка – Езра Міллер (хоча його я зовсім інакше уявляла) мені дуже сподобались.

Але до книжки Стівена Чбоскі, я вже мала декілька досвідів янг-едалту (“Бути мною” Анни Хьоґлунд, “Крута компанія” Наді Білої). І на цей момент у мене з’явилось декілька вимог до цього жанру. Крім хоч якоїсь реалістичності, адже янг-едалт зазвичай описує ті події, які можливо багато хто з читачів або пережив, або принаймні відчував щось схоже, мені хочеться, щоб ці історії мали гарну ідею. І “Привіт, це Чарлі!” її має. Багато чому хочеться повчитися у цього хлопця. Після книжки, попри шокуючий фінал, залишається тепле враження.

А от інша популярна підліткова історія залишила після себе неприємні відчуття. Хоча відразу скажу, я не читала першооснову- книжку “13 причин чому” Джея Ешера, а переглянула лише серіал. Це була начебто непогана історія напочатку, підліткова, дуже жанрова, але все-таки.

У американській школі дівчина скоює самогубство. І залишає 13 касет, які мають прослухати її друзі, щоб зрозуміти причину її вчинку. Серіал має високий рейтинг на Rotten Tomatoes, це була головна причина перегляду. Має 13 серій, які поступово розкривають дуже неприємну історію, та те, які жахливі люди були навколо головної героїні, Ханни. Історія закінчується, але жодних висновків, найбільше кримінального покарання, бо тут саме йдеться про це, ніхто не отримує. Ну тобто може отримати, але все закінчується нічим. Хеппі енд полягає у тому, що головний герой типу подорослішав, нарешті віддав касети дорослим, і щасливо “наближається в даль”. Мене чесно кажучи, така кінцівка обурила. Бо попри важливість тем, які зачепили в серіалі – самогубство (а тут намагаються пояснити його причини), насильство в школі, байдужість вчителів, наркотики, безвідповідальність – усі залишились таким, як і були. А від гарної історії очікуєш змін.

Можливо, це лише серіал, і в книжці все не так. Може хтось читав, діліться думками. Ну й гарним янг-едалтом. Після серіалу по Ешеру я собі пообіцяла, що ще не скоро повернусь до цієї теми, але раптом колись).

псс. назву до відгуку я обрала через те, що цим читанням виконала завдання 1 – книжка із зеленою обкладинкою (#YakabooBingoSpring_1) для флешмобу #YakabooBingoSpring