2017-го було настільки багато класних серіалів, що захотілося зробити окремий пост. Розумію, що перегляд телешоу можна зарахувати до гілті плеже, але за останні роки їхня якість зросла та навіть в дечому перевершила велике і могутнє кіно.
Перший факт, який говорить про це: мені легше згадати один, два і більше класних серіали, ніж кіно за минулий рік. Тренди часу не оминули це. Звісно, легше проковтнути серію за вечір, ніж наважитися на дві години перегляду кіно. Але в результаті, ну чесно, на серіали витрачається значно більше часу, ніж на ті самі фільми.
Із серіалами та фільмами важче, тут немає чарівного Goodreads, який порахує усю статистику за тебе, ще й красиву інфографіку подарує. Тому сподіваюся згадала усе, бо переліку не веду.
Читати: Підсумки року 2017 // Книжки
Отже, моя 12-ка:
- Оповідь служниці/ The Handmaid’s Tale: вже класичнаа література, антутопія, дуже моторошно, стильно і красиві кольори, про жінок, круті ктори (неймовірна Рорі із Дівчат Гілмор, зовсім не така, як раніш), і навіть сама Етвуд в епізодичній ролі. Міцні нерви обов’язкові. Поки не читала, але збираюся, кажуть, що книжка і екранізація різні.
- Велика маленьке брехня/Big Little Lies: суперінтрига, неймовірні Різ Візерспун (вперше її зацінила), Ніколь Кідман, та решта акторів і акторок. Неймовірна музика і пейзажі. Шокуюче закінчення. Кажуть, що Моріарті ще Кінг для жінок. Не знау, не читала обох. Цю екранізацію називають або кращою за книжку, або на рівні. Мабуть, читати не буду.
- Дивовижна місіс Мейзел/The Marvelous Mrs. Maisel: від авторів Дівчат Гілмор, актори і сюжет нові, проте гумор той самий! Зразкова дружина із 50х із єврейської родини вирішує стати стенд-ап комідіан, здається, більш нічого й не треба до опису). Серіал направду чудовий, і не порожній. І виконавиця головної ролі – супер.
- Індевор чи Молодий Морс/Endeavour: дуже повільний і дуже британський детективний серіал із літературним флером. Серії по півтори години. Зразковий і захопливий. Коли проблем завжди більше, ніж одна. Коли атмосфера захоплює не менш, як сюжет. Коли педантичного головного героя спочатку не дуже розумієш за сірість, а з часом починаєш захоплюватися. Чекаю палко на продовження.
- Це – ми/This is us: сентиментально, про сім’ю, бере за живе. На перший погляд “ох, ці американці знову за своє”. Здається, усі проблеми, що тільки можна зібрали в одному сюжеті. От і ні, усі ці проблеми й направду гарно розкриті і дуже зачіпають. Це історія трійнят, які не зовсім трійнята. У їхніх батьків при народженні померло третє немовля, от вони і всиновили темношкірого хлопчика. І виховали, як свого. Дуже зворушливо про перфекціонізм, стосунки з батьками, і між братами-сестрами, про расизм, гомофобію, і як це долати, коли ви сім’я. Довго розповідати, дивіться, але й про хустинки не забудьте. пс. А ще, ви пам’ятаєте Джесса із Дівчат Гілмор? Тут він виріс і є батьком сімейства.
- Зразкові бунтарки/Good Girls Revolt: про журналістику і її жіночу сторону у часи великих змін. Коли на початку жінкам не дозволяли підписувати своїм ім’я матеріали. Коли і як це змінилося. Про великі зміни у житті маленьких жінок. Дуже захопливо, але шкода, що лише один сезон. І не знау, чи другий буде(
- Корона (другий сезон)/The Crown: той варіант, коли перший сезон особливо не зачепив. Так, якісна робота, так, цікава тема, але якесь воно кам’яне чи що? Кам’яною чи то навіть відмороженою здавалася виконавиця ролі королеви Клер Фой, а в другому сезоні – оу, яка ж ця жіночка потужна! Чудовий серіал про історію з людського боку. Хоча й другий сезон більше про стосунки, ніж про політику, хоча й першого і другого там є. І актори, так, чудові. пс. А ще там є сімейка прекрасних королівських коргі:)
- Краще звоніть Солу/Better Call Saul : як на мене, найкраща історія невдахи евер. Ми Сола взяли дивитися після “Брейкін Бед”, але чим далі спін-офф (чи як там правильно?) виявився більш глибоким, із цікавішими героями та конфліктами. Сол – унікальний невдаха, якого й любити наче немає за що, але й ненавидіти не можеш. Дуже крутий герой! Ну і режисура, сценарій, музика, як і раніш чудові. Справжнє художнє задоволення, попри сюжетну заплутаність, і відсутність як такого екшену.
- Ворожнеча/Feud: серіал цікавий, в першу чергу, тематично. Історія дуже особливої ненависті між двома відомими голівудськими зірками. Так, саме зірками. І їхнім неприкрашеним життям, вирваними зубами заради гарних скул, самотньою старістю і конфліктами із дітьми. І це поміж блискучої слави і заздрощів.
- Еліас Грейc/Alias Grace: ще одна екранізація Етвуд. Мінісеріал на межі правди та вигадки. Історія розповідає про канадську служницю Грейс, яка разом із іншим служником вбила своїх хазяїв, вкрала гроші та їх одяг. А ле стратили тільки її напарника, саму ж Грейс вважають не то не зовсім у своєму розумі, не то… Незрозуміло. Це питання має вирішити немісцевий, молодий і симпатичний адвокат, але й у нього нерви не витримують. Загадок тут достатньо.
- Геній/Genius: історія життя Альберта Енштейна за книжокю Айзексона. Після двох біографій цього автора відчутна його схильність до вредних, але дуже талановитих. Жартую звісно, але за серіалом, у певних моментах хочеться йому дати по геніальній голові. Легкий біографічний серіал, не без пафосу, але з непоганими акторами.
- Поклик Зозулі/The Cuckoo’s Calling та Шовкопряд/The Silkworm: мінісеріали за вже відомими детективами Джоан Роулінг в образі Роберта Гелбрейт. Книжок я також не читала, але герої видалися цікавими. Впершу чергу тим, що Корморан Страйк дуже відрізняється від типового британського детективами із гігантським інтелектом, зарозумілістю та важкими характером. Хоча із характером тут же непросто. Корморан – людина із інвалідністю із досвідом війни, та важкою сімейною історією. Він займається детективною справою, бо це й направду його життя. А допомагає йому чудова Ватсон – Робін. Буду чекати нових екранізацій, хоча з двох перша все-таки сподобалася більш.
Не сподобалися із трендових: З3 нещастя – не читала, але щось геть ні, хоча й фільм-екранізація колись зайшов; 13 питань чому? – аж обурив у дечому, ось тут пояснила чому; Фарго 3 – Фарго вже не те, герої типові, аж гидкі, сюжетний хід із близнюками зруйнували ледь не на початку, закінчення теж не те. ДахаБраха звісно в епізоді приємність, але цього мені мало. Лорена Мальво вже не перевершити.
Кіно:
- Логан/Logan: бо змінив погляд фільми про супергероїв кардинально. І це не лише для фанів (хоча й “Люди Ікс” – це моє гілті плеже). А для тих, хто любить кіно про сімейні цінності. Неочікувано – так? Тож дивіться.
- Легофільм про Бетмена/The LEGO Batman Movie: ще один руйнівник сюжетних міфів. Ніколи не подумала б, що мені сподобається кіно супергероїв, де їх ролі виконують лего-фігурки. А воно таке!
- Манчестер біля моря/Manchester by the Sea: як найбільш важке психологічно кіно. Виплакалася із ним, як могла. Про те, як жити із тим, із чим жити неможливо. Неоптимістичне, зовсім, але зачіпає.
- Приховані фігури/Hidden Fugures: по-американське про темношкірих жінок учених в НАСА та їх права. Звісно, більше про утиски, та як це все змінювалося. Хороше кіно про важливе.
Плюсик у карму додам українській Сторожевій заставі. Ну хороше ж пригодницьке кіно! Хочу ще)
Не вразили: Ла-Ла-Ленд – красиво, але якось ні про що, вибачте.
Ось такий був кіно та серіальний рік. А ви на фоні усього цього розповідайте про своїх улюбленців та радьте найкраще, радо послухаю!
Підсумки 2016. Книжки, серіали, музика
Етажерка 