Найбільший (хник-хник) і найсумніший для блогу підсумок минулого читацького року у тому, що він був для мене не зовсім читацьким. Так, розумію, що 51 книжка це не так і мало, і багато українців і однієї не читають за рік (ридаю). Але, як на мене, цього року було аж забагато періодів “нечитання”, коли просто на нього фізично не вистачало часу (були курси з ілюстрації і не тільки), коли жодна книжка не підходила під настрій (хз), хоча врешті якась та знаходилася, коли просто хотілося поспати)) Так-так, і такі роки бувають, навіть в читак, блогером мені вже лячно себе тут називати. Але. Попри сумну журбинку, поділюся все ж таки тими небагатьма, але класними книжками, які мені запам’яталися цьогоріч.
Для початку трішки статистики:
прочитано 51 з 51 (за челенджом Goodreads). цього року ставила собі нижчий челендж умисно, щоб не підганяти себе. закрила без проблем, хоча й були місяці, коли взагалі часу не було часу на читання. також планувала більш вдумливе читання, направду не знаю чи вийшло. з минулорічних цілей дотрималася: а) читання про мистецтво, це справді було; б) менше купувала, я не веду статистику, але у мене зменшилося бажання скуповувати все і відразу – мало місця в квартирі, та й багато нечитаних книжок, цю ціль лишу і на наступний; з рештою цілей так собі – класики читала мало, англійською також (але більше за минулий рік). єдине, планую цього року повернутися до вже класичних для Етажерки списків на рік, вони є не так точною настановою, як непоганим орієнтиром. список вже почала складати і опублікую незабаром.
авторки/автори/колективні: 26/21/4 другий рік рахую статистику за гендером, і знову у мене перемагають жінки, хоча це й не умисно).
жанри: художка – 23 , нонфікшн – 14 ; дитліт – 14. як і в минулому році в мене було не мало дитячої/підліткової та нонфікшн, теж часом дитячого.
мова: укр – 47; англ – 3; рос – 1.
були автори з країн: україна – 14, британія – 13, сша 10, норвегія 2, швеція 2, польща 1, франція 1, німеччина 1, сербія 1, швейцарія 1, ірландія 1, аргентина 1, чехія 1, австрія 1. Україна на першому місці, як і минулого року, так само у першій трійці сша та британія, але з’явилося більше різноманіття. хоча в наступному хотілося б більше азії та інших материків).
найкращі книжки / художка та нон-фікшн
“місто дівчат” елізабет ґілберт
легка і фанова книжка, але водночас дуже дівчача по-хорошому. перша реакція на неї – дарувати її усім і кожному. про молодість та життя в задоволення, про різні досвіди та емоції, про війну та посттравматичний синдром, про дорослість та свідомий вибір життя та звісно про нью-йорк 40х. тут трішки більше.
“пройти крізь стіни” марина абрамович
потужна біографія мисткині та просто людини із пострадянської країни, яка пройшла крізь стіни власного виховання та батьків, ідеології своєї батьківщини, крізь свої власні стіни. про подолання своїх власних меж. вона вражає і водночас викликає емпатію. як на мене, обов’язкова для розуміння сучасного мистецтва, та якщо ще не знайома/ий із роботами марини абрамович.
“olive, again” елізабет страут
олівія кіттерідж виходить заміж знову. багато думає і говорить про материнство. дуже чесно собі зізнається, що мати вона була така собі. різко жартує і рятує звичних людей від депресії і самогубства. та сама страут дуже глибока і проста. олів так і залишилися для мене на п’єдесталі улюбленої героїні. і улюбленої – це, мабуть, не те слово. дуже рідної.
“клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння” мері енн шафер
книжка-рятувальний жилет від хандри. суцільне мімімі та епістолярний роман. історичні незгоди маленького острова в часи другої світової. вибір між багатим та блискучим і чесним та природним. дуже гарна історія та герої, яких хочеться обійняти. по-корисному солодка історія. якщо ще ні, то давно треба. фільм вразив менш, хоча й красивий.
“одним одна історія” джуліан барнз
одна історія кохання, яка спочатку формує усе життя, а потім потрошку його руйнує. дуже чесно (аж занадто) про кохання, яке важко назвати щасливим. про списки того, що любиш, і те як вони з часом змінюються. барнз, якого люблю. переклад чудової ясі стріхи, від якої власне і дізналася про вихід українського перекладу одного із най авторів.
шокова книжка про реальний досвід у сім’ї фанатиків. мені найбільш запав/вразив досвід про психологічне насильство та емоції жертви від імені тари. про те, що якщо всі навколо тебе такою не вважають, то ти і сама перестаєш в це вірити (попри власні емоції та спогади). дуже страшно, і чесно водночас. тим більше, що історія ця реальна.
зворушлива історія про любов у часи зародження мистецтва між митцями. але з яких один, тут одна, має бути трішки прагматичнішою. тільки тоді виживе мистецтво, і усі інші. тут більше.
“normal people” sally rooney
на перший погляд дуже проста історія про дивні стосунки, а насправді про сучасних молодих людей, у яких все складно. які живуть водночас у епоху соцмереж і класової несправедливості. сучасне і зрозуміле, хоча й болюче. хочу читати саллі руні ще. (цього року має бути українською)
“залишок дня” кадзуо ішіґуро
переконалася знову, що обожнюю цей роман. і поки це улюблене із ішіґуро, але побачимо, як буде далі. тут більше чому.
“дівчина з перловою сережкою” трейсі шевальє
ще один роман-рятівник. глибока історія дівчини, яка не хотіла просто готувати їсти і прибирати, але народилася не в той час. вразив психологізм і сама героїня. книжка-неочікування для мене. дуже багато про живопис і кольори, про емоції та почуття. хочу ще трейсі шевальє.
топ укр
“лазарус” світлана тараторіна
круте київське фентезі із мотивами детективу. зайшло усе: і історії, і герої (хоча хотілося б більше дівчат), і фентезійний світ, і атмосфера києва. дуже раджу. (соромно дивлюся в підлогу – бо в чернетках недописаний відгук).
“район д” артем чех
неочікувано-2. з чеха читала лише есеїстику, сподобалася, але не так, щоб вразила. а ця книжка дуже потужна і мовою, і сюжетами, і героями. як жадан у прозі (вибачте), але краще. новели, які поєднуються в одну суцільну історії епохи та місця, провінційної україни, тут черкас. про простих, але глибоких.
“танець недоумка” ілларіон павлюк
автор знову показав, що він може. і як на мене з кожною спробою все краще. це чистісінька наукова фантастика із космосом, подорожами на інші планети, із іншим світом та цивілізацією, і зокрема добре зображеним іншим світом, але з левовою часткою психологізму. бо врешті у павлюка перш за все про людей, а вже потім про позапланетних істот, якими б переконливими вони б не були.
“червоні хащі” фоззі
ще одне відкриття. чула багато хорошого про прозу фоззі, але раніш не читала. ця історія щемка до кісток. про старість, дружбу та порозуміння. про стареньких з дому для старих, їхнє зовсім інше життя без перспектив та з реальністю, в якій старість перетворюється на дитинство, але в дуже різних ракурсах.
дитячі
“мія і місячне затемнення” оля русіна
яскрава історія про іншу сімю. тут є дівчинка мія, її виховує дідусь. батьки в неї теж є, але одружені не були. мама живе із новою сім’єю. дано трагічні обставини, але насправді супервесела і мудра мія, які не сидиться на місці, бо вона ще ж має класних друзів по сусідству. наче для молодших школярів, а мені читалося прекрасно.
“ларс. лол” ібен акерлі
легко, але не без важливого історія про норвезьких школярів. зворушує до сліз. тут більше.
“вище за небо” клаус гагеруп
ще одна нетипова історія про скандинавських підлітків (у них завжди так). про дружбу дівчинки із вредною старенькою вчителькою. ну вредна вона лише на перший погляд, але дружба у них справжнісінька.
“книжка про сміття” галя ткачук
про сортування сміття для чайників (тут для підлітків), але підійде усім, хто початківець у цій справі. книжку писали разом із кураторкою галею ткачук група підлітків, випробували на собі, вчилися сортувати пластик, вивчали, які ініціативи є в україні. після неї почала сортувати пластик, може не ідеально, але все ж таки.
мистецькі
серед видань про мистецтво мені трапилося миного року багато гарних видань. Виділю вже відомий бестселер “як розмовляти з дітьми про мистецтва”. Чудова і базова книжка, яка демонструє, як навчити любити музеї та картини без примусу. До неї ж у компанію потрапляє чеське видання “як творити галерею”. тут пояснюють, що таке галерея у ілюстрованому і глибокому форматі. хто працює в галереї, як творяться та плануються виставки, які відомі галереї є у світі, як з’явилися найперші плюс квіз наприкінці. Також гарно пояснює базу історії кіно “ілюстрована історія кіно”, як на мене підійде підлітку, який дуже любить ходити в кіно, і цікавиться цією темою. До іншої категорії потрапили книжки особливого для мене видавництва АртХасс – це два видання “Як стати успішним ілюстратором” та “Як зрозуміти ілюстрацію”. обидві книжки було дуже цікаво цитати, хоча за інформативністю більше зайшла перша. базова для ілюстратора-початківця, або ж для людини, яка тільки придивляється до цієї професії. хоча й у ній багато інформації, яка більше синхронізує із закордонними реаліями, все одно чимало корисного. друга більше про різноманіття тем і стилів в ілюстрації.
інсайти:
- так і не подружилася із Дафною ДюМор’є (ні “Моя кузина Рейчел”, ні “Ребекка” не підкорили мого сердечка, ех)
- не вдалася спроба із “Володарем перснів”, відклала на трішки потім. поділіться своїм досвідом читанням у дорослому віці і дитинстві)
- так само багато слухала подкастів, зокрема, як і в минулому році “книжный базар”, хоча й дуже чекаю, коли в нас з’явиться щось схоже. попри те є чудовий подкаст про письменників іванки шкромиди “акустика тіней”
- мала справжню читацьку відпустку улітку, коли вперше з чоловіком вирішили поїхати на дачу, а не закордон, із купою книжок. це було класно.
- багато дивилася серіалів, зокрема екранізацій, чекайте ще один списочок).
- моїм блогом року став канал Непозбувний книгочитун Тані Гонченко, за яким слідкую в Телеграмі, зручний формат, і короткі дописи – те, що було потрібно) Також читала регулярно канал Марії Бліндюк, слідкувала що читає і про що пише Катя Толокольнікова, за інстаграмом Олі Штець та читала дописи Ксені Сокульської. Це лише декілька з багатьох блогерок, за ким я слідкую, і хто дає мені відчуття читацької спільноти).
- відкриття року серед авторів – Трейсі Шевальє – прочитала одну книжку, але дуже зайшла, також почала, але ще не дочитала роман Пітер Хьоґа, який вразив своїм стилем, читатиму й далі Світлану Тараторіну, з якою познайомилася лише цьогоріч. також зацікавила для подальшого знайомства Саллі Руні.
У наступному році собі і вам бажаю читацького натхення перш за все. А щодо планів – за кількістю не гонюся, хай будуть гарні книжки, про які потім буде не шкода згадувати (а списочок із планами виставлю незабаром). Обійми усім читакам від Етажерки!
Етажерка 