Для книжкових маніяків

Книга: Юстина Соболевська “Книжка про читання” ( Justyna Sobolewska Książka o czytaniu)

Кому: Лише книжковим маніякам, книжковим-фетишистам, із загостренням читацької хвороби. Особам без хронічних ознак не рекомендується

Де і чому придбала: У тій же Книгарні Є. Влаштувала собі Форум удома. Обирала спочатку за оформленням та чудовим папером. До нон-фікшину про читацькі штучки ставлюсь скептично. Цього разу ще один жирний плюс “Видавництву Старого Лева”

Мабуть, найкраще, що можна сказати про будь-яку книженцію – її було мало. Сьогодні дочитувала її із скупою сльозою (рахуючи, що це не сентиментальний бабський роман). Потім ще довго роздивлялась список Використаної літератури (а він там прилічний) та поради на подальшого читання. Давно таким наші книжки не грішили, академічні не рахую.

Із жалем і болем в серці цю книгу можна назвати солодким задоволенням для маніяка-читача. Саме він, і в тому числі я, мріє про те читати та говорити практично завжди. Як розставляти кохані фоліанти – за кольором чи зростом, чи гарно читати в туалеті, наскільки грають значення назва та перший рядок…Ох, ці солодкі бездонні теми. Пані Соболевська, шалунішка, взяла і назбирала ще купу смачних цитат і з таких же маніяко-письменників.

“Книжка про читання” це майже історія невиліковної і найбільш улюбленої хвороби. Її хочеться гортати (тут я знову подякую пані Савці за цей папір) і перечитувати, нюхати, ну й робити решту збоченств, на які ладні книжкові маніяки.

Мені її захотілось дати прочитати в майбутнього своїй дитині-підлітку, яка лише захопиться читанням (дуже на це надіюсь), а ще написати таку саме, але власну історію читання. Це сповідь, про яку мріє кожний читач-маніяк.

Із неї для себе винесла, що належу до пристрасних коханців, які люблять щось підкреслювати та помічати, не забороняю це робити знайомим, які беруть щось почитати. Для мене така книжка є живішою. Хоча кутики загортати не люблю. Це щось із серії травм дитинства. Не сприймаю читання в туалеті, скільки не намагалась. Для мене то якесь псування священного процесу. Хоча за моїми та пані Соболевської свідченнями є багато, ще й розумних людей, які читання в туалеті дуже цінують. Ще люблю розкидувати книжки по хаті. І це мені приносить особливе задоволення. Знаходити їх коханих по всіх кутках, хоча й маю для замилення очей цивільну полички. І ще було багато інтимних відкриттів, про які не гоже говорити у такому товаристві.

Тож дорогі маніяки, коли у вас настане криза читання, або просто захочеться себе потішити, хапайте “Книжку про читання” і не скромнічайте.

Цілую і люблю (с)

пс. У наступних серіях сподіваюсь вимучаю “Кабульського книгаря” Осне Саєрстад і всьо вам гарненько розкажу.