Книга: Том Файлінг “Короткі мандрівки з Боготи. Подорожі новою Колумбією” (original Tom Feiling “Short walks form Bogota”)
Кому: Журналістам, мандрівникам та тим, хто переварює нашу кризу і цікавиться процесом боротьби на рівні країни. Врешті, коли поговориш із пакистанцями та трохи більше дізнаєшся про Колумбію до своїх проблем ставишся лояльніше
Де придбала: під час випадкового набігу на “Книгарню Є”. Обрала суто через жанр – репортаж (останнім часом моє улюблене)
Писати відгук на книгу про якусь країну – це все рівно, що писати відгук на країну. Така сиджу я вся умна навіть не в Києві, а найближчих селах, і думаю чим мені нравиться Колумбія, а чим нє. А раніш про неї знала лише із тяжких і довгих, як жизнь, серіалів і як родіну Маркеса.
Ще у спину дихають Майдан і українські перетворення та останні місяці. Рятує, що час від часу зітхаєш, пальчика заслюнявленого обтираєш об сторінку і розумієш, що Колумбія це далеко не Україна. В Україні хоча б не штампують усі кому не лєнь кокаїн.
У Колумбії колись хароші і благородні протестувальники стали партизанами, змішались із наркобаронами та перетворились на таких кровожерливих, що подробиць наводити тут не хочеться. А руководітєлі страни такі ж корупційні та не менш кровожерливі, тіки всім кричать, що так вони рятують країну від партизанів FARC. І ллються ріки крові і закопуються трупи. Вибачте, за пічаль. І матері та сестри тішуться тільки тим, що можуть наприклад знайти тіла родичів. Є цілі кладовища невідомих, так званих NN. За них теж беруться жінки і вірять, що за це їм воздастся.
Колумбійці дуже горді, і ладні мочити один одного за будь-яких умов. Спочатку віриться у це слабо, адже всі події, які описує автор відбуваються в останні 30-40 років. Але дальше стає страшніше.
Книга є своєрідною кашою із опису мандрівок Файлінга різними колумбійськими задуп’ями (вибачте, по іншому не скажеш). Вражає, особливо одна його подорож, коли стара автівка грузла в залитих повенями вулицях, її витягували зустрічні човняри, потім вона знову грузла і так далі...При цьому наш Том каже, що в цих місцях мочать усіх і за все.
Оці шматки для мене були просто пальчикі оближеш. Паралельно із описом сучасності журналюга дає вруби історії Колумбії. Їх трохи забагато і часом стає нудно читати, бо хочеться більше екшену і сучасного житія. Але без цього важко зрозуміти те, що твориться.
Автор, будучи англійцем, трошечки призірає палких, кровожадних, але чомусь дуже щасливих (це Фейлінга просто кидає в ступор, бо за опитуванням колумбійці за ступенем щастя на третьом місці). А в кінці навіть трохи заздрить. Бо каже, що дикі і неотьосані із нудною та одноманітною музикою пацани зрештою щиріші і добріші його соотєчественніків. За це Фейлінга хочеться обняти і чмокнути в щетину. Щирість ето похвально.
Книга хароша, і дає, як на мене неплохе, і навіть може трохи об’єктивне враження про таку далеку країну. як Колумбія. Фейлінг, до речі, є ще автором книги про велику кокаїнову історію Колумбії, тому, якщо що, знаєте до кого звертатись))
Ще плюсік Фейлінгу від мене, що він подорожуючи, читає Маркеса та ще декількох колумбійських письменників-доходяг. Каже, що спочатку йому навіть подобалось пізнавати Колумбію за художніми розповідями неіснуючих місць. Макондо Маркес теж вигадав на живих прикладах. Щодо останнього, читаючи все більше кров’ящих подробиць, не покидає думка, що як в такій країні міг народитись такий письменник. І зовсім не дивуєшся, чому він злиняв до Мексики.
Тож, якщо вас манять далекі краї Південної Америки і ви про них мало тямите, як я, або цікава політика не дуже розвинених, але дуже заплутаних держав – вуяля біжіть за “Короткими подорожами…”.
І пріятного так сказать. Дивіться не переборщіть із читанням на ніч, бо буде як у мене. По ночах плавала у річці Магдалена, далеко із не найкращою репутацією.
Подивитись колумбійні пікчерси до подорожі Файлінга можна на його сайті (Що за чувак в шортах і чи то Файлінг я не в курсі)
Етажерка 