books:| Якби не було Джобса

Книга: “Джобс” Волтер Айзексон, укр. переклад, “Брайт Стар Паблішинг”

Кому: перфекціоністам, кар’єристам і прочім цілеспрямованим сущевствам, епплманам та стойким до буков хіпстерам

Де взяла: подарувала Наталі, думала, мо пригодиться малінькому, але дуже перспективному менеджеру в будущєм

Ітак продовжую описи книг про бородатих дядьків.

Зараз яблукоманів загальна маса людей сприймає як хіпстерів та понтуватих. Типу нащо за такі гроші купувати той самий телефон? Та й узагалі, що в тому Iphone не таке, як у всіх? От про це саме і книга.

Біографія Джобса – це приклад життя абсолютного перфекціоніста. Не знаю чому, але мені таких людей не вистачає. Як Джобс. Який би не вмів працювати інакше. І хай би в деяких моментах виглядав параноїдально, але довершено. Досі усі дивуються, як компанія Apple змогла стати такою відомою, продаючи дорогі комп’ютери зі сталою операційною системою (до речі, із книги можна сповна дізнатись про гармонічний конфлікт Джобса – Гейтса) та телефони, які не можна самотужки відкрити. Краса Apple у самій красі.

Перше моє знайомство із Apple, вже офіційне, відбулось, коли відкрила пакунок із айфоном. Тоді інтуїтивно зрозуміла – над кожною дрібницею цього виробу думали дуже довго. Що кожен відтінок та буква має значення. От про це все і можна прочитати в книзі. Як Джобс мільйон разів повертав проект, переробляв усе наново, кричав, доводив до сліз, ображав людей, а потім робив класні штуки. В плані характеру з нього приклад не візьмеш, це точно)

Для Джобса усі були або геніями, або гівнюками. Такий максималізм мало хто витримував. Але вкінці-кінців, про нього гарно відгукувались.

Ця біографія  –  не розповідь про його сім’ю, стосунки, і всяку сентиментальну штукенцію. Це книга про його роботу. Тобто сім’ї там теж є трохи. І деякі моменти біографії особливо шокуючі. Навіть не буду вам їх переповідати. Бо це варто здивування.

Джобс – це дядько, до якого радитись ходив Обама.

Це дядько, який ніколи не проводив маркетингових досліджень. Бо був переконаний, що люди не знають чого хочуть, їм треба це дати. І він знав, що давати.

Це дядько, який ніколи не думав про гроші. Але які завжди в нього були, бо він не вмів робити погано свою роботу. При чому, що його батьки та прочі родичі не були багатими.

Це дядько, який зіпсував собі шлунок нервами та яблучними дієтами (спитаєте тепер, до чого тут назва Apple) Обидва негативні приклади дають їжу для мозку. Він згорів від раку, страждаючи як і будь-який інший хворий у світі, хоча мав максимальні статки та найкращих лікарів.

Це дядько, який допоміг створити комп’ютер не лише для аматорів, графічний інтерфейс, Adobe Photoshop, студію мультиків Pixar разом із “Історією іграшок”, айпод із 1000 піснями в кишені, Itunes, яка допомогла вижити музичній індустрії в певний час, телефон-айфон, як мініком’пютер, планшет, в який ніхто не вірив, але потім усі полюбили. Що тут ще додати?

Класний був дядько, який змінив світ. І важко уявити, яким би він був, якби не було Джобса.

Якщо потребуєте надихаючих історій, читайте. Але вважайте на переклад. І не шукайте тут інтриг. Книга, написана максимально нудно і дотошно. Якщо вам настільки цікавий життєвий шлях такої людини, 602 сторінки перед вами.

Прочитати їх – це як прожити певний час із вредним генієм Стівом Джобсом.

Пс.

Єдине, про що шкодувала після прочитання – що не прочитала її англійською в оригіналі. Хай там вже мільйони разів казали про кострубатий переклад, повторюсь, так не має бути. Не можна псувати книгу перекладом. Тим паче книгу не художню. Тобто там немає якихось надскладних конструкцій, які не можуть лягти в іншу мову. Часом мені здавалось, що там також не було нормального коректора та редактора. Тому український переклад щиро не раджу. Якби болісно мені не було про це писати. Читайте, якщо маєте можливість, в інгліші. Якщо ні, вчіть інгліш.