Підсумки читаки. Що і як читала Етажерка в 2018 році

Перечитала старі звіти і надихнулася, щоб розповісти про читання у минулому році. Буде трішки статистики, трішки топів та відгуків. Загалом – це був дивний для читання рік. Перший для мене у якості працівника рідного видавництва і це не могло не вплинути). До слова у мене 40 (!) вслівських книг із загальної кількості). Думала, буде навіть більше. Було також багато дитячої літератури та українських авторів, на що безумовно вплинула роботка. Але й було трішки гарних книг, про які хочеться згадати.

---

прочитано за рік: 71 з 75 запланованих (цього року Гудрідз заглючив і зарахував мені декілька книжок і декількох виданнях, не знайшла, як це виправити, тому на сайті у мене 74). це власне така ж кількість, як минулого року. але рахуючи, що з них багато дитячої літератури, читала я менше. на наступний рік взагалі поставила собі челендж у 51 книгу. умисно, щоб не думати про цифри. подивимося на результати. для мене читання все-таки не про цифри)

авторки/автори/колективні: 34/33/4. ці результати мене потішили. майже одна кількість від чоловіків та жінок авторів, хоча я й не слідкую за даною статистикою. але раніш читала неумисне чоловіків більше. тому маленька перемога)

жанри: художка – 56, нонфікшн – 15; дитліт – 20. тут найбільша дивина у дитячій) думаю наступного її не стане менше. 

мова: укр – 67; рос – 3; англ – 1. щодо англійською – це дуже печально. спробую в цьому році приділити цьому увагу, бо ж маю багацько книг).

були автори з країн: україна (32), сша (11), британія (15), франція (5), норвегія (2), швеція (2), австрія, ізраїль, боснія і герцеговина, чехія, росія.

топ книг:

---

укрліт:
– Антена. Сергій Жадан – мені страшенно зайшов дует Гамлета та Жадана. Навіть так, мені здалося, що це мало статися давно. Ці малюнки мега імпонують цій поезії. І попри закиди, що Жадан вже не той, і постійно повторюється, ця збірка для мене спешл). А ще в ній стільки любові! Це було відчутно на його минулорічних виступах, і я відразу захотіла її придбати, і не пошкодувала.

– Церебро. Андрій Бондар – дуже дивна коротка проза, яку на мою втіху відзначили вже увагою та преміями. Це крейзі історії із обов’язковою порцією філософії та роздумів від фірмача Бондаря. Такий міцний мастрід. Власне, це та книжка, яку я найчастіш дарувала цього року. 
– Світ не створений. Мирослав Лаюк – сучасний. дивний. різноманітний. складний та сповнений любові. не всім зайде. але мені він дуже-дуже. тут писала. так само емоційно. 
– Маріє, Різдво. Ілларіон Павлюк (оповідання) – історія зі збірки “19 різдвяних історій”, яку я прочитала 5 разів. і кожен раз плакала і сміялася. а я перечитую щось дуууже рідко. це дуже особиста і сильна історія, іронічна і потужна. бо про життя. 
– Вбивство п’яної піонерки. Сергій Оксеник – вкотре говорю про цю книжку, бо як на мене, вона обділена увагою. це дуже крута історія начебто про дітей, але й водночас про дорослих. начебто про літні канікули, але насправді про життя. начебто про радянський союз, а начебто про трішки більше. якщо не знаєте, що прочитати із укрліт – беріть Оксеника. 

нон-фікшн /укр та зарубіжний/:

– Неймовірні. Бріджит Квінн – писала про неї для огляду у TheVillage. досі згадую її, і планую перечитати. мене дуже вразили історії художниць, про яких ми не знаємо, а вони не менш потужні за своїх сучасників-чоловіків. а ще ця книжка написана особисто і яскраво. раджу. 
– Спостерігаючи за англійцями. Кейт Фокс – моя любов і пристрасть до англійців та англійської культури нарешті сконцентрувалася у цій книжці. і вона не так про англійців, як про те, наскільки ми самі ними є. 
– Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга. Генрі Марш – відкриття – мені подобається читати про лікарів і їхню працю. а ще більш, як про це пише Марш. бо пише про це він класно. ще трішки слів про неї.
– Маніфест двадцятирічних. Крістн Геслер – книжка-штурханець і водночас психологічна допомога тим, кому за 20. дуже раджу.
– Думак як митець. Вілл Гомперц – яскраво і нетипово про здорову креативність. тут більше. 
– #НАШІ на карті світу. Уляна Скицька – дуже класний проект про українців та людей українського походження, які змогли бути не такими, як усі. лаконічно, надихаюче і красиво. не менш красива історія про те, як Уляна шукає вже декілька років ці історії. назбирала понад 500, до речі.
– Як читати класиків. Ростислав Семків – суцільне задоволення для читак, які не мали лекцій із літератури в універі. або мали, але не такі натхненні. декому не зайшла, я лю.
– Нечуваний Нечуй. Максим Тарнавський – біографія українського класика здорової людини. цікаво, часом шокує і вражає, читається – не відірватися.

перекладна:

– Середня стать. Джеффрі Євгенідіс – книжка, яку я найчастіш радила цього року усім, кому завгодно. найкращий роман, про який мріє читака-маніяк та шанувальник грубасиків про змішані ідентичності, різні часи та героїв. суцільне ням. 
– Іншалла, мадонно, іншалла. Міленко Єрґович – складний, але чарівний Єрґович. читати невеличкими порціями, щоб не захлинутися. 
– Джейн Ейр. Шарлотта Бронте – вперше читала! розумію, звучить дивно, але так вже є. Українське видання – лав! Кіяновська та Аґрафки – ще більший лав!
– Пакс. Сара Пенніпакер – ох, найкраще підліткове цього року. Порадила подруга, а їй Негребецький (він і переклав). так про війну для підлітків ще не говорив ніхто, або я не чула. дуже круте!
– Вальс на прощання. Мілан Кундера – поява Кундери українською! любила і раніш, але читала давно. Вальс зайшов на ура. іронічний та абсурдний по-кундерівськи. 
– Як бути двома. Алі Сміт – чарівний роман про появу якого українською могла лише мріяти.  про материнську любов та втрату. про дорослішання. та те, як бути жінкою і митцем. гарно читається із “Неймовірними” Квінн. 
– Американські боги. Ніл Ґейман – потужна американська казка, як кіно. Вперше мала відчуття, що дивлюся серіал, а не читаю книжку. Хоча серіал так і не подивилася, боюся, що буде не таким, як у моїй голові. 
– Право на чари. Террі Пратчетт – Пратчетт-фемініст дуже крутий! за це хочеться його ще більш любити. 
– Ніжність. Давід Фоенкінос – французький роман, від якого мій скепсис щодо французької літератури трішки порушився. хороше, іронічне та життєствредне. можна читати і дивится. або навпаки.
– Життя попереду. Ромен Ґарі – відкриття року, класика, яку вже всі читали. неймовірний Ґарі, який уміє говорити про трагічне весело. і це виглядає геніально. 

дитяча:

– Мох Nox. Таня Малярчук – та сама стара Таня Малярчук. зовсім не дитяче. а класне і про кажанчів, які люблять манго та живуть після апокаліпсису. просто прочитайте. 
– Усміхаки. Лариса Денисенко – у мене із цієї книжкою виникла якась любов із першого погляду. тому не зважайте. люблю її ілюстрації, які намалювала Маша Фоя – і з того часу усе Машине – це моя любов. Люблю песиків, і що Лариса взялася за таку потрібну штуку – розповісти дітям про те, як правильно за ними доглядати. От моя племінниця вже вчить маму, як треба, після книжки)).
– Незвичайні професії. Гутніченко/Коломоєць – дуже красивий і нетиповий погляд на те, як показати дітям, що професії можуть бути дууже різними. Від піцейоли до тітестера, від сурдоперекладача до кінолога і тд.
– Ідея на мільйооон. Катерина Сад – мою абсолютно нераціональну любов до цієї книжки можна пояснити малюнками (зрозуміла, що роботи Катерини це моє) + недитячими та іронічними нотками в дуже дитячому тексті. Адже тільки такою може бути книжка про качиний стартап!
– Ом і Дзень. Моя перша книжка про йогу. Олександра Орлова і Надя Кушнір – тут багато про неї.
– Гоббіт. Толкін – перше читання і любов. власне Гоббіт для мене – це майже мотиваційна література. як вийти нарешті із своєї затишної нірки і залишитися собою. 

інсайти!

 

– Дочитала Гаррі Поттера! і це прекрасно. моя пригода тривала два роки від 20-річної річниці виходу першої частини циклу (отакої). попри те, що мені було шкода, що Гаррі мені не зайшов в молодшому віці, я усе рівно отримала від нього купегу задоволення!
– участь у флешмобі #12_забутих_книжок разом із Катьою Толокольніковою (блог What are you reading). Мій результат 7 із 12. рада, що взяла участь, бо багацько із цих книг так би й лежали нечитаними. деякі навіть потрапили в топ).
– відвідала красивезну бібліотеку в Стокгольмі!
– пила каву та гортала книжки у краківських книгарнях
– читала багато (як для мене) дитячої літератури
– читала детективи!
– і серед них 3 книги Аґати Крісті
– відчула ще більшу любов до крутого нонфікшен
– дуже мало читала англійською((
– катастрофічно мало писала в блог(((
– дивилася екранізацію “Ворошилограду” Жадана ака Дике поле, яка багато кому не сподобалася, але не мені)
– не пропустила жодного книжкового подкасту Юзефович та Завозової! дуже мені не вистачає такого в Україні.

плани на 2019-ий:

– читати менше, але якісніше. поставила собі показово малий челендж на Гудрідз – 51 книжку. Хочу читати цього року без цифр у голові, побачимо, що вийде:)
– англійською. рілі. маю вже добру купегу англомовного вдома, і це неприпустимо.
– значно більше нонфікшн!
– більше мистецтва і про мистецтво. задля загального розвитку і атмосфери, адже торік повернулася до активного малювання.
– менше купувати. значно менше. буду дочитувати, що маю (бо маю багацько)
– читати більше класики. британської і не тільки.
– цього року не заводжу класичний список на рік (не працює у мене ця річ), а зроблю один окремий і довготривалий.

---

начебто усе) діліться своїми бест оф зе бест, і розчаруваннями також. мені страшенно цікаво!