Cередня стать // Джеффрі Євгенідіс

Читаючи анотацію цієї книжки важко уявити собі той світ, що всередині  захований. Так, це книжка про життя гермафродита. Так, це книжка про самоідентифікацію. А ще про зв’язок із поколіннями. Але від цього відштовхуватися важко. В голові виникає щось химерне і незрозуміле.

В реальності ти зустрічаєш – па-ра-пам – Сімейну сагу! Дуже класну сімейну сагу, в якій кожен герой грає свою маленьку, проте значну роль, і рано чи пізно знову вирине із цієї історії.

На початку нам дано Калліопу, чи то Калла. Стоп, ні, нам дано Дездемону та Лефті. Вони брат і сестра. Вони живуть в грецько-турецькому селі, де періодично виринають конфлікти. Їхніх батьків не стало. Вони покинуті самі на себе. Дездемона доглядає личинок шовкопряда, а Лефі їх продає. Але є одне але. Між ними щось є, і це щось далеко не братерсько-сестринське. Далі нам повільно розповідають цю історію із умовою, що в тому селі, крім Дездемони були лише дві дівчини (потенційні дружини), і вона зробила усе, щоб зробити їх привабливішими, але ні… Лефті не хоче їх. Вони до останнього впираються пристрасті, аж поки обставнии кажуть їм про те, що взагалі-то війна і можливо вони не доживуть до того моменту, коли їхнє рідство буде мати значення. Дездемона думала, що це якісь церковні забобони, але ж ні…

І ми знову зустрічаємо Калла, вже чоловіка чи то дівчинку, який і розплутує цю історію ниточку за ниточкою, дуже повільно і прискіпливо, щоб врешті отримати красиве шовкове полотно свого заплутаного життя.

Це дуже динамічна історія, як на історію про дорослішання дівчинки, яка насправді не зовсім дівчинка. Ми знаємо про її життя усе, навіть те, чого не знають її батьки. Ми отримуємо грецький букет страв, звичаїв, характерів, та ще купку дивних історій. Як от роботу Дездемони в храмі темношкірих мусульман, який заснував один дуже знайомий фанатик…

Про що ця історія? Як міг з’явитися гермафродит, і як йому жилося. Це звучить дуже грубо і примітивно. Бо насправді історія далеко виходить за межі цієї фабули. Як от забування друга-лікаря про інцест, чи те саме забування самої Дездемони. Про любов всередині кола, однієї сім’ї. І це може не так характеристика грецького коріння, як того покоління 20 століття, яке настільки було у розпачливому стані, що покладалося на випадок, на “а раптом буде все добре”, не народиться потвори, дитина буде здорова, і все буде ок. Дитина вийшла здоровою, але із визначенням “хто я” у неї важко, про це ні Дездемона, ніхто інший не думав.

Перепрошую за спойлери, але цю історію хочеться подарувати як щось найкраще і дорогоцінне, щоб ви також оцінили цей аромат грецької олії, прянощів та випічки. Як я, за ці 700 сторінок, які й не помітила.

Про автора знаю безсоромно мало, окрім того, що цей роман отримав Пулітцерівську премію. І того, що в Джеффрі Євгенідіса є ще один відомий роман про цнотливих самовбивць.

З перших сторінок ця книжка для мене почала конкурувати з історіями Салмана Рушді (особливо Опівнічними дітьми та Сатанинськими віршами), в ній багато Сходу і Заходу, а ще історій, від яких важко відірватися.

Якщо знаєте щось схоже, діліться, буду лише рада.

//Хто зробив українське видання таким класним – Видавництво Старого Лева, переклад Анни Вовченко, обкладинка Анастасії Стефурак.

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s