Підсумки року 2017 // Книжки

Місяць тому блогерка і моя читацька подруга Таня Синьоок вирішила зробити те, чого вже давно не вистачало – блогерські підсумки року! Вигадала опитування, промоніторила активних українських книгоблогерів – і от він результат. Що це дає? Альтернативну картинку до рейтингів критиків та фіналів книжкових премій.  Результат опитування шукайте за посиланням.

Саме це опитування змусило мене переглянути усе прочитане за рік та обрати найкраще. Нижче мої відповіді на питання Тані та власне підсумки року. АПД Єдине, за час опитування я прочитала ще декілька книг, і тому ці відповіді мають декілька оновлень + топ нон-фікшн та ще декілька моїх етажерківських номінацій)

Як давно ведеш свій блог?
Блог існує з 2012 року, але в пасивному стані. Перезапуск відбувся в 2015-му, тоді я почала регулярно писати відгуки та створила спільноти Етажерки в соцмережах.
Скільки читаєш книжок на рік?
У середньому читаю біля 50 книг на рік, цього року прочитала 64 і ще за грудень сподіваюся дотягнути до 70.
Скільки із них видано у 2017 році? Нарахувала біля 15, виданих не в 2017-му. То ж решта 40 – цьогорічні.
Топ-5 українських авторів (у мене топ 6):

1. Вікторія Амеліна “Дім для Дома”
2. Катерина Калитко “Земля Загублених”
3. Володимир Рафєєнко “Долгота дней” ( я читаю в оригіналі, але є ще український переклад Мар’яни Кіяновської “Довгі часи”)
4. Сергій Жадан “Інтернат”
5. Надя Біла “Крута компанія”
6. Наталка Сняданко “Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма”

Справа у тому, що я не слідкую за усіма українськими новинками, тому мені зазвичай важко відповісти на такі питання. Але цього року, як для себе, читала досить багато українського. Саме тому, що у 2017-му було багато цікавих новинок.

Деякі дуже цікаві ще не прочитала (як от “Довгі часи” Рафєєнка), тож цей суб’єктивний рейтинг, суб’єктивний навіть для мене. До кінця року може навіть щось зміниться, але загалом картинка така. 

АПД. Рафєєнка читаю, і він автоматично, без будь-яких сумнівів потрапляє до рейтингу. Це саме та книжка, яку треба прочитати просто усім, та особливо усім, хто любить дискутувати про Схід та нашу війну. Щиро, в дечому химерна і казкова, але дуже потрібна. Про людей, які звідти, про їхні думки і дії.  Плюс мені пощастило потрапити на дві презентації цього автора на Форумі, і він мене вразив простотою та глибиною водночас.

Плюс, я включила до рейтингу книгу Наді Білої “Крута компанія”, хоча на фоні інших вона відрізняється. Це жанрова книжка, підліткова, але за художньою якість – вона дуже класна, є таким собі кроком уперед в жанрі в україномовному середовищі, тому вона тут.

Роман Сняданко мені сподобався частково, і саме за ці атмосферні шматки я його включила до рейтингу, та звісно за фігуру Василя Вишиваного. Дуже класно, що він з’явився в художній літературі. “Дім для Дома”мене вразив майстерним сторітелінгом, якого дуже не вистачає сучасній літературі. Це дуже цілісна історія, в якій все на своїх місцях. “Земля Загублених” – це неймовірна мова та настільки влучні образи, які не те, що запам’ятовуються, а викарбовуються у пам’яті. А “Інтернат” зачепив реалістичністю, яка й унеможливила адекватно оцінити цей текст із художньої точки зору, він зачепив за живе.

Перекладні книжки
Це для мене складніше, і водночас простіше завдання, бо перекладного читаю значно більше. Тим паче, останні роки українські видавництва дуже активно почали видавати цей тип літератури.

1. Кейт Аткінсон “Руїни бога” – бо британська література та особлива письменниця, українських перекладів якої дуже чекала. Бо суперкласний переклад та оформлення. Бо справдні хороший твір про все і відразу, і водночас дуже глибоко. Травматичне читання із катарсисом.

2. Філіп Сендс “Східно-Західна вулиця” – бо нон-фікшн, але написаний та сконструйований так захопливо, що сприймається, як художка. Пригодницький роман про реальні події. Історії людських доль дуже непрості та не чорно-білі. Герой-місто, а саме Львів. Таку книжку хочеться ставити до прикладу, як дуже якісний нф.

3. Фредрік Бакман “Моя бабуся просить їй вибачити” – бо нагадало улюбленого Ерленда Лу, але інше. Головна героїня, маленька дівчинка, дуже близька до сучасних дітей. Бо зачіпили в одному тексті цілу купу важливих питань: неповні сім’ї, другий шлюб, стосунки онучка-мама-бабуся, співжиття із сусідами, можна довго продовжувати. Дуже світлий текст.

4. Горан Петрович “Крамничка “З легкої руки” – абсолютно чудовий та неповторний сербський магічний реалізм. Який водночас нагадує Павича, а водночас зовсім ні. Ще й про читання у дуже широкому розумінні.

5. Вірджинія Вулф “Флаш” – текст вже дуже давно існує в світовій літературі, і тільки зараз з’явився українською. Вулф у всій своїй стилістичній красі.

6. Сильвія Плат “Під скляним ковпаком” – текст дуже скоро вже з’явиться у друці українською, але мені пощастило його прочитати. Естетично довершене видання і Селінджер, але про жінок, якщо дуже грубо порівнювати. Плат неймовірна, дуже актуальна, і щира, аж до кісток, таких текстів нам дуже бракує.

Видавництва
Якщо говорити про улюблені, то тут буду занадто суб’єктивною, бо наразі в команді ВСЛ, тож вони поза конкуренцією. Ціную зроблене за цей рік видавництв: Комора (актуальні текст+плюс якісне оформлення), #книголав (незвичні тексти відомі закордоном), КМ-Букс за появу Ґеймана, ОК Паблішинг за “Флаша”, Пабулум, з якими лише познайомилася, і “Як писали класики” мені тепер хочеться радити усім і кожному. Видавництво за круті проекти, дуже неформальні для нашого ринку, “Про це говорять лише з кроликами” мій улюбленець. Рідна мова за суперовські видання коміксів, і особливо за нонфікшн комікси Ларрі Ґонніка. Фабулу за Тоні Моррісон. А Віват за графічні видання, зокрема “Джейн, лисиця і Я”. В-цтво Жупанського за Пінчона. Наш формат за “Силу інтровертів”, оповідання Адама Джонсона та Кейт Аткінсон. Когось звісно забула, вибачайте, але це був чудовий рік. Щодо Арсеналу/Форуму, то на таких заходах я завжди шукаю якісь маленькі видавництва, до яких зазвичай менший доступ, а улюбленці лишаються на весь час.

Перекладачі
Цьогоріч для мене перекладацьким відкриттям стала Яся Стріха. Я давно читаю її відгуки на книжки у Гудрідз, і мені вони страшенно подобаються, тим паче смаки часто співпадають. Власне до відгуків Ясі прислуховуюся часто. І переклад Аткінсон в її виконанні дуже потішив. Чекаю її перекладу “Життя за життям”, хоча зазвичай книжки не перечитую. Лаконічне використання маловживаних слів, дуже жива мова, це те, що завжди ціную. Також познайомилася цього року із роботою Максима Нестелєєва. Саме в його перекладі читала Пінчона, і він для мене став цукерочкою і відкриттям. Макс перекладає саме американських постмодерністів, і таке глибоке захоплення темою мені імпонує. Чула і читала багато про перекладацьку роботу Галини Герасим та Олеся Петіка над “Американськими богами”, і це просто вау. Книгу, на жаль, ніяк не прочитаю, але в передчутті. Таке ж вау у мене від інтерв’ю із Ольгою Любарською про її роботу над “Нейромантом” Ґібсона. Саме вона переклала “Під скляним ковпаком”, який вже з початку нового року буде у друці).
Розчарування
Розчарування переважно трапляються від дуже високого очікування. Я намагаюся тексти сприймати спокійно до того, як прочитаю. Хоча часом інформсередовище аж надто “підкручує” градус навколо певних книжок. Були тексти, які мене не вразили, попри загальний позитивний фідбек. Але не думаю, що їх можна так категорично засунути до шафи із написом “розчарування”. Переважно, як читач, даю письменникам другий шанс. Що справді розчаровує, то це а) неякісний переклад; б) одруківки та помилки в текстах; в) неякісні поліграфічно видання; г) неестетичні обкладинки. Це такі начебто дрібниці, які дуже сильно впливають на те, чи ти справді хочеш мати цю книжку у своїй бібліотеці. Зрештою, це все питання якісної роботи усіх маленьких та здоровенних гвинтиків видавничого ринку. Як в будь-якій сфері, хочеться мати класний продукт у найширшому розумінні.

---

 Бонусні номінації від Етажерки

Відкриття року/автор: Томас Пінчон – чесно, не очікувала, що мене так зачепить-захопить “Виголошення лоту”, але це сталося. І тепер, зважаючи на те, як нелегко перекладати цього письменника, чекаю на появу українських видать.

Відкритття року/жанр: Комікси і графічні романи! Десь з початку минулого року до мене почало доходити, що комікси – це дуже цікаво. Підступалася я довго, зізнаюся. Але це кохання. У моєму топі за рік: “Маус”, “Джейн, Лисиця і Я”, “Бетмен. Рік перший”, “Бетмен. Убивчий жарт”, нон-фікшн комікси Ларрі Ґоніка.

Намальовані. 10 історій в картинках (мій огляд коміксів для блогу якабу)

Друге жанрове відкриття року: це фентезі, а з ним Ґейман та Пратчетт. Першого читала ще торік, але лише цього року зрозуміла, що я лю таке! А, коли це на рівні смислу, відходить далеко углиб, як із Пратчеттом, то це встократ моє).

Слоупок року: Ця номінація спеціально для мене та мого тегу в Інста #читакаслоупок. По-перше, це звісно Гаррі Поттер). Смійтеся на здоров’я, але знадобилося 20 років, щоб я врешті прочитала першу частинку. Дуже тішуся, що ГП подіяв на мене, попри вік. І щодо цього експерименту готую окремий пост. Звісно, після прочитання останній двох частин.

Ілюстратор/ка року: Маргарита Вінклер  (“Руїни бога”), Оксана Була (Туконі + Літня книжка), Творча майстерня Аґрафка (“Голосно, тихо, пошепки”, Анастасія Стефурак (“Під скляним ковпаком”), Назар Гайдучик (“Правда про справу Гаррі Квеберта”). Щось геть ангажований список вийшов, вибачайте).

Нон-фікшн року: Тут будуть повтори із перекладної, але все ж таки:

1. “Східно-Західна вулиця” Філіп Сендс
2. “Голосно, тихо, пошепки” Студія Аґрафка
3. “Сила інтровертів” Сюзен Кейн
4. Комікс про секс. Ларрі Ґонік
5. “Як писали класики” Ростислав Семків.

Не все цьогорічне, є комікс і дитяча книжка, але щонайменш три книжки із цього переліку для мене є зразковими.

Читацький провал року: Читання в оригіналі та поезія. Англійською почала рік, але на диво, не продовжила. Із роботою мала слідкувати, наскільки це можливо, за новинками (моє таке собі виправдання). Але спробую у наступному виправитися). Із поезією – дивно, бо мені впринципі важко завжди її читати, рідко, що западає. Єдине, що справді сподобалося – це поетичний комікс “Ком-по”, поєднання класних малюнків та віршів. І “Улісс”, так я зробила спробу улітку, але не вистачило терпіння, хоча текст навіть на початку непогано читався.

---

Побажання собі й маленькі читацькі плани

Читати більше англійською, і в оригіналі загалом, наздогнати дещо із класики. Надалі бродити новими жанрами та авторами, але й більше читати улюблених (з року у рік собі цього бажаю), читати більше поезії та нон-фікшн! Більше писати оглядів на окремі книжки (до речі, що ви любите добірки чи огляди?). І взагалі чудового книжкового 2018 року, чого й бажаю усім нам разом:)

Підсумки 2016. Книжки, серіали, музика