Листопадове читання// Бакман, Вулф, Амеліна та Терен

Зазирнула в Етажерку, останній допис був якраз місяць тому. Я дочитала “Східно-Західну вулицю” Сендса і вже не сподівалася, що закінчу бінго. Причин на те є декілька. По-перше, ця осінь виявилася дуже насиченою. Зокрема, і в тому, що я вже не є редактором блогу Якабу, і розпочала дещо інший етап в своїй книжковій історії. Згодом розповім:)

Друга причина (здається, вже про це говорила і не раз) – люблю товсті книжки. І на цю осінь їх якось катастрофічно багато. І це класно! Але з товстими книжками і звичним робочим ритмом бінго мені не посилу. Як би я не любила цю затію (бо сама ж і затіяла!), з мене учасник такий собі. Проте із задоволенням спостерігаю за тим читаками, які подолали не лише осіннє, а й усі чотири таблички цього року. Бажаю вам успіхів! І якщо маєте силу, приєднуйтеся і в 2018-му.

Листопад. Прочитане:


23622265_2028878144037657_121051563386140450_n


Дім для Дома. Вікторія Амеліна. ВСЛ


По-перше, мене дуже тішить поява песиків не лише в дитячій літературі. Тут і “Флаш” Вірджинії Вулф (про який згодом), і “Десь пса” Каролін Ламарш (ще не читала). Може рік собаки на носі, а може нарешті не котиками єдиними. Жартую:)

“Дім для Дома” – є історією сім’ї розказаною песиком, пуделем Домом. Про інший Львів, 80 та 90-ті, біженців та країну, в якій легко втратити ідентичність. Книжка зачарувала мене стилем та лаконічністю. Писала вже про неї в усіляких соцмережах. Тут лишаю відгук з Goodreads:

Зізнаюся, книжка мене зачарувала саме “як”, а не “про що”, хоча й останнє зовсім в ній не провисає. 

Вікторія Амеліна дуже тонко, влучно, лаконічно описує історію сім’ї зі Львова. Ні, львівською її важко назвати саме через те, що це дуже звична на наш час сім’я. І тут друге, що мене зачепило – актуальність. Дім для Дома це про нас, про тут і зараз. Хоча й там багато минулого. Про переселенців, переїзди та міграції всередині та зовні країни, і не через жагу до пригод, а реальні обставини країни. Про те, як важко ментально розставатися із старим життям та починати нове, як багато досвідів у нас намішано. 

Попри те, що я довго звикала до оповідача пуделя Дома (замудрий він мені, як для пса) – це чудовий хід від письменниці. Бо кому як не псові будеш вірити у цій веремії правд.

Історія тужлива, часом сентиментальна, та правдива і чудово написана. Щиро шкодую, що Дом не потрапив в довгий список Книги року BBC.

Processed with VSCO with f2 preset


Флаш. Вірджинія Вулф. O.K. Publishing


Перша книжка нового видавництва і також про песика. Звісно, це не те, за що чіплялися видавці. Тут ключове ім’я авторки. У нас із Вірджинією історія хвилеподібна: перші спроби в рос перекладі = не ок, потім екранізація “Годин” Каннінгема = дуже ок, хоча й дотично, але зараховую; український переклад від Komubook “Місіс Делловей” = дуже ок, і розуміння, що це цілком моя авторка, і бажання читати її більше. Ще мене дуже приваблює те, що Вулф близька із Джойсом, але більш лаконічна.

“Флаш” – хто не знає, це справді біографія песика, кокер-спаніеля на ім’я Флаш, який спочатку жив за містом веселим псячим життям, а потім його подарували жінці з Лондона. Жінка ця – поетеса та ніжна душа Елізабет Браунінг, реальна особа. Крім неї, в цій маленькій повістині (можна й за вечір прочитати) ще є багато реальних осіб із культурного британського кола. За вікі – це пародія на роман виховання. Для мене ж цінність “Флаша” і Вулф зокрема у стилі. Ніжність, начебто наївність, неформальне мислення, і дуже сильні емоційні описи. Боженько, як вона реалістично описала страх Флаша в нетрях Лондона, а його песенячу прив’язаність. Порівнюючи із “Домом для Дома”, який має подібний інструмент в подачі, і в якому це і лишається переважно іструментом, Вулф помітно глибше описує саме собачі відчуття, якби їх можливо було описати. Принаймні мені, як собачатниці, так це здалося. Дуже милюща річ.

Улюблене: “Туди-сюди доріжками зловісно походжали чоловіки в циліндрах. Побачивши їх, Флаш здригнувся та підбіг до візка. Він радо прийняв захист повідця. Так, уже після кількох таких прогулянок, у його мозку з’явилася нова концепція. Порівнюючи речі одна з одною, він дійшов висновку. Де є клумби, там є асфальтовані доріжки; де є клумби й асфальтовані доріжки, там є чоловіки в блискучих циліндрах; де є клумби, асфальтовані доріжки й чоловіки в блискучих циліндрах, собак треба водити на повідці.”

23316225_1514071491963794_905718899_n


Моя бабуся просить вибачити. Фредрік Бакман. #книголав


До цієї книженції придивлялася довго, хоча й скандинавів люблю дуже. Але якась шалена зацікавленість усіма відштовхувала її від мене. Зрештою у пошуках новинок Бакман опинився і в мене. І я дуже тому тішуся. Із самого початку він викликав у мене дежавю, бо нагадав Ерленда Лу. А Лу я колись дуже багато читала. Він певний час був улюбленим письменником. Навіть колись на зустріч із ним у Львові під час Форуму потрапила. Це було крутезно!

І трохи більше з мого відгуку з Goodreads. До нього лише додам, що мене ця книжка приваблювала поступово, а врешті вразила універсальністю:

Не очікувала нічого особливого, попри мою одну із улюблених тем не-таких-бабусь. Нагадало Ерленда Лу, якого дуже любила раніш. Але чимдалі це виходило за межі просто наївних історій про особливу дівчинку Ельзу та її бабусю. Перш за все кількістю тем, які зачепив (і вдало закрутив!) Бакман: буллінг у школі, розлучення батьків, виховання в неповній сім’ї, стосунки з мамою, татом, вітчимом, мачухою, поява нової дитини у сім’ї і тд. А крім того над цим усім нависає не менш важлива – життя і робота із власними травмами. І посттравматичний синдром в тому числі.

Адже ми не просто маємо історію про одну сім’ю, а про цілий будинок не просто сусідів, а маленької спільноти із власними історіями, трагедіями та шансом на виживання. 

Треба бути готовим, що в книжці багато казок, але всі вони не випадкові. І є мовою майже восьмирічної дівчинки. 

Українському виданню, на жаль, бракує коректури та, мабуть, перекладу із оригіналу, а не англійської. Але попри це, чудово, що у нас з’явився Бакман, і це тільки початок, бо обіцяють ще більше його книжок. 

Дуже чекатиму інших історій від Бакман, тим паче, як розумію, він має ще декілька історій про цих самих сусідів Ельзи. А ще Ельза фан Гаррі Поттера (як і дуже багато людей у світі), і її це робить дуже близькою. А ще вона любить Людей X, а це ж моє гілті плеже:)

recvizyty_3_0


RECвізити. Антологія письменницьких голосів. Книга 3. Упорядниця Тетяна Терен


Давно чула про цю антологію, і дуже хотіла почитати, але ніяк не доходили руки, а тут в мене з’явилася третя частина. І вона мене приємно вразила. Я розуміла, що це таке. Збірка інтерв’ю із українськими письменниками. Деякі виходили на УП. Життя. Дуже якісні фото. Деяких письменників, вже немає в живих. Цінність загалом зрозуміла. Мені дуже імпонувало, як упорядкували цю книжку. 10 інтерв’ю із авторами, які начебто чимось схожі, але й дуже різні. Страшенно цікаво було прочитати про Шкляра (його ж стільки людей обожнюють!) та Сняданко, роман якої якраз читаю. Не менш цікавими були і Винничук, і Таран, Кононенко, Герасим’юк, Cавка, Жолдак, Іваничук та Рутківський. Всім можна було б роздавати епітети. Я стримаюся, і пораджу, якщо українська література досі здається нудною і далекою, то ця збірка якраз створена, щоб із цим якось почати працювати. А далі може й твори захочеться почитати.

Отакий був мій листопад. Зима почалася із магії та дочитування. У мене лежить ціла стопка грубасиків (дяки, Юлю, за слово, лю його!), на підвіконні свічки, поряд коцик і нові горнятка для чаю із імбирем та апельсином. Сподіваюся, спрацює). Діліться своїми планами на читацьку зиму, радьте щось дуже атмосферне і варте. Лю!

4F2BA6E5-B4E3-4E38-841B-CCCD114A0E40 Мої грубасики, які зараз дочитую

Advertisements

6 Comments Add yours

  1. vaenn коментує:

    який симпатичний список для дочитування )

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Дякую! Він мені також до вподоби:-)

      Вподобано 1 особа

  2. vityska коментує:

    О, я теж Сняданко читаю)) і “Правда” на черзі

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      і як враження від Сняданко? бо я щось під кінець засумувала

      Подобається

      1. vityska коментує:

        Я зараз на середині)) Поки захоплено “розглядаю ” різні історичні детальки і цікавинки, але в цілісну картину вони якось не складаються

        Вподобано 1 особа

      2. ksenyak коментує:

        Ех, є таке, хоча детальки дуже симпатичні

        Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s