Раніш згадувала, що літо зазвичай у мене не дуже активне у плані читання. Проте цей липень став винятком. Відпустка плюс вихідні на природі (це, кста, гарна порада, як читати більше) зробили своє. Тож у липні в мене 8 прочитаних книжок (ну да, серед них є парочка коміксів, але й вони не такі худенькі)! І трішки про усіх:
хай буде тут одне із красивих фото, які зробила під час байдикування)
- Ліна Данем «Не така дівчина» , Віват – трішки розповідала про неї в попередньому звіті за півліта. Шукайте тут. Додам лише, що якось писала, що мені сподобався переклад, він веселий, але не зовсім адекватний; там розумні люди стільки в ньому бентеги знайшли, тому зважайте. тут, здається, випадок, коли переклада аж дуже старався, і трохи перестарався.)
фото з лататттям, в палатці не вийшло, вибачайте
2. і 3.Джоан Ролінґ «Гаррі Поттер та філософський камінь», а далі в мене почалася пригода і з перечутвання-читанням-вперше самі знаєте чого. І перша частина мені стільки класно пішла (ще й у наметі, на вихідних, я навіть з ліхтариком вночі декілька сторінок ковтнула!оу), одним словом геть дитя захопилося:) Тож, експеримент вважаю поки успішним. Читаю по одній книжечці. Наперед не купую. Ставлюсь із трепетом. Єдине, мене поки що розчаровують екранізації. Ми їх майже відразу після кожної частини дивимося. (мабуть, так не можна). Відразу впадати в очі відкромсані або перероблені епізоди й все таке. Хоча актори, та, це любоу. І з екранізацією «Гаррі Поттер і таємна кімната» було вже краще. Корінь мандрагори in my heart) Потирає ручки, щоб купити наступну частину.
А ще хотіла запитати, хто в курсі про підроблені і реальні видання Гаррі, як відрізнити, де купувати? Бо я як натрапила на цю інфо, то постійно скоса дивлюся на мої новенькі томики.
читала в електронці, тому немає красивого інстафото)
4. Галина Юзефович «Удивительные приключения рыбы-лоцмана: 150 000 слов о литературе». Про неї розповідала у рамках півлітнього звіту з бінго.
5. Ларрі Ґонік «Sex. Наука в коміксах», Рідна мова. Тут вийшла ситуація в моєму стилі, хотіла сфотографувати комікс, а потім неочікувано для себе віддала його на прочитання знайомій. Книжкам, які мені дуже подобаються, я часто відразу шукаю нових читачів:) Тому, вибачте, що на головному фото роль “Сексу” буде грати “Всесвітня історія” (я її тільки збираюся прочитати). Так от, про секс. Це неймовірно, дуже смішно, структуровано і правильно (вибачте за це дивне слово). Комікс переклав Олекса Негребецький ака перекладач і дублер українського перекладу Альфа. Я думаю ви вкурсі, що це за дядько. Якщо ні, от із ним інтерв’ю. Це ім’я гарантує перекладу чудове почуття гумору. І так і є. Але, крім того, що там багато жартів і загалом дуже легка подача матеріалу, у коміксі багато корисної інформації. Можливо, не для дорослої і просунутої людини, але для підлітка ого-го-го. Мені здалося, що це найкраще, що може бути для пояснення усіх питань із теми людині, якій дуже цікаво, але вона соромиться, а підручники читати нудно. У коміксі усе структуровано і докладно: від маточок і тичинок, тобто природи, до анатомії, кохання, стосунків, одностатевого кохання, ну звісно засобів контрацепції, поз:), але й до серйозних тем, типу хвороб, сексуального насильства (тут дещо гумор їв очі, але, на щастя, його небагато), людей зі СНІДом тощо. Комікс надзвичайно open-minded, але водночас і дуже з практичним поглядом. Головна його думка: секс – це задоволення, але треба до цього ставитися з розумом.
Сама я цей комікс би навряд чи купила, але мені його подарували, і виявилося, що це дуже круто. Того ж автора вийшла «Всесвітня історія», що на фото, її незабаром читатиму. На жаль, там не Негребецький, але сподіваюся це також буде весело і цікаво.
6. Далі була відпустка і «Маленьке життя» Ганьї Янаґігари, КМ-Букс. Воно мене так добряче струсонуло (я навіть згадала свій минулорічний тег #літо_читання та його наслідки у вигляді #муки_читання)), це щось подібне. Вона мене так збентежила, що я написала аж 10 причин її читати і не читати.
7. Мене ви дуже вмовляли перечитати «Старого і море», ВСЛ, а я дуже впиралася, що прочитала його аж наприкінці липня, і то, в той день, коли не було електрики, і я щоб згаяти годинку врешті дісталася до цієї книжки. На жаль, як ви бачите на головному фото вона без міні суперобкладинки, вона стала жертвою моєї кави( На щастя, решта книжки не постраждала, а там було чому) ВСЛ-івське видання таке чудове, що змусило мене, тої-яка-майже-ніколи-не-перечитує взятися за «Старого». Книжка тонка, історія вічна, ілюстрації надзвичайні. Там усе любов: шрифти, обкладинка, графіка, кольори. Буду й інші перечитувати та збирати собі у колекцію. Мені важко себе назвати фаном Гемінгвея, але у свій час мені він гарно читався. А ще вона пахне та звучить морем, навіть мушлю не треба до вух прикладати:)
8. Колм Тойбін «Завіт Марії», Фабула. Цю книжку буквально прочитала за вечір. Досить спонтанно і неочікувано. Вона лежала ще з часів Книжкового Арсеналу, відлякувала своїми витонченими формами. Не знаю, чомусь мені часом легше за щось товсте братися, ніж худеньке.) Колм Тойбін — ірландський письменник, раніш нічого його не читала. Але протягом минулого року чула це ім’я виринало в інфопросторі декілька разів (зокрема й через екранізацію його роману «Бруклін», яка мені, щиро кажучи, не дуже сподобалася; книжку не читала) і стало цікаво. А «Завіт Марії» потрапив у шортліст Букера (2012), а це вже щось.
Це історія-сповідь-щоденник тієї самої Марії. Але не від імені матері Божої, а від імені звичної жінки. Історія про те, що ким би не була твоя дитина, тобі усе рівно болить. Сповідь проймає своєю реалістичністю. Ця Марія не сприймає Ісуса, як посланця, а лише як свого сина. Вона страждає, їй сумно і болить. Вона сумує за своїм чоловіком (і не дозволяє сідати за його стілець). Так, виявляється в неї ще був чоловік, а не лише син. А ще вона боїться. Є епізод про те, як вона фактично втекла після страти через переслідування послідовників. Сподобається тим, хто любить інтерпретації відомих історій з іншого боку, людського. Для тих, хто любить історії двозначні, із великою кількістю але. Можливо, для тих, хто звик сприймати цю історію тільки в одній інтерпретації варіант Тойбіна не сподобається. Тобто точно не сподобається, Марія так і не зрозуміла, навіщо було усе це.
На цьому усе, надворі вже серпень! Літнє бінго вже добігає до кінця, ще купа непрочитанних книжок, і ще сподіваюсь багато вилазок на природу (одна з них буде сьогодні).
На фото невеликий тізер, що читаю зараз та читатиму у серпні. «Велику магію» Елізабет Ґілберт вчора дочитала. Враження дуже приємні (про себе назвала її “мотиваційною книжкою здорових людей”), тож писатиму в наступному пості про неї більше. І захотілося нарешті прочитати «Природу усіх речей», яку вже давно планувала, у «Магії» про неї є такий класний уривочок.
Серпень поки видався у ритмі нон-фікшн, крім попередньої, почала вдруге «Інноваторів» Айзексона. Чарівна книжка для таких гуманітаріїв, як я. Але є один недолік, хотілося б трішечки більшого шрифту, читається важкувато, і не на ніч. Якщо встигну, то в мене з жанру ще лежать «Як писали класики» Семківа та «Книга тіла» Діаз.
А ви що читаєте у цю спеку?
пс. а ще я тут хизуюся новою торбинкою від видавництва Vivat:)
Етажерка 