Надивилась, я різних TAGів на ютубі та й завидко мені стало, от як весело все у тих ютуберів) Наче письмові блоги – це лише для зануд. Але це ж не так! Тож пропоную невеличке завдання, і водночас тег (вкінці я запрошу вас, дорогенькі, приєднатися.
Сьогодні день читацьких секретиків!
- Я люблю нудні книжки. Саме із цього зізнання самій собі і народилась ідея цього тегу. Читала я якось (зовсім недавно насправді) “Зеро К” Дона Делілло, і довго читала, і навіть трішки із муками, і навіть полегшення відчула, коли дочитала. Але й задоволення. І зрозуміла цю істину, я люблю нудних авторів (сюди ж Зебальда, Памука, Лаґерлеф, та думаю їх багато є), які не намагаються подобатись читачу, ось так) А ви?
- Я не люблю запаху книжок. От-так, можете, плюватись, видаляти мене з друзів і все таке, але щодо книжок та читання у мене досить практичне ставлення. Книжки для того, щоб читати, а не нюхати.
- Я не читала Кінга, усього Гаррі Поттера (ось ще одна причина видалити мене з друзів)), прочитані лише перші дві частини. І в планах у мене ще прочитати усі книжки про Гаррі, так от, бо як потім дітям в очі дивитись?) Із Кінгом теж поки не склалось, про писання його сподобалось, декілька романів починала в дитинстві, і не пішло, того року прочитала оповідання, і це було непогано. Тож сподіваюсь усе ще попереду. Також не читала Толкіна та Мартіна. Усе в планах, щоб наздогнати.
- Поттер був, до речі, непрочитанний через таку собі звичку з дитинства – не братись за те, що читають усі. Зараз із цим борюсь, бо розумію, якщо не читав новинок, і не знаєш про найбільш популярне, то що ж ти за блогер. Професія зобов’язує))
- Не змушую себе дочитувати книжки. Тому у мене таких недочитаних ох дуже багато. Ну часом буває. Особливо із такими, що дуже не сподобались, то є сподівання, що закінчення все хоча б трошки змінить. І часом це працює)) А от не дочитую відверто нудні, або просто невчасні книжки.
- Бо для кожної книжки є свій час. Вірю в це щиро. Якщо зараз не йде Забужко, не силуйте себе, за рік-чи-два, можливо, вона стане улюбленою письменницею. Я так колись Павича геть не зрозуміла, а потім це було справжнє читацьке сердечко.
- Найбільше люблю читати зранку. Влітку, або навесні, або восени, або взимку, головне, щоб не потрібно було кудись поспішати. Колись також ночами читала, зараз ця звичка відпала із часом.
- Обожнюю давати читати свої книжки. Головна умова – прочитати і поділитись зі мною враженнями. Будь-якими. Це ж ще одна чудова причина поговорити про книжки.
- Із тої причини люблю, книжки, які вже декілька разів були прочитані. Вони якісь для мене живіші.
- Я дуже не люблю, коли говорять: “о, ти любиш книжки? в мене там на дачі якісь радянські завалялись, мабуть, тобі сподобається” Так от, книжки для мене то інтелектуальна цінність, а не предмет. Багатьом це важко зрозуміти.
- Не люблю, коли мені дарують книжки. Хіба, якщо за моїм вішлістом. Хіба ті, хто мають на це смак. А то трапляються конфузи) Загалом через ту саму причину, що у передньому пості. Проте сама дарувати дуже люблю, але для мене це особливе і святе діло. Подумати, зважити усі за та проти, особливо, якщо людина читає не так багато. А якщо ще й сподобається, ех, оце задоволення.
- Боюся антиутопій. Справді. Коли прочитала ще в універі 1984, день боялась виходити із хати. Хоча от зараз дивлюсь екранізацію “Розповіді служниці” і навіть налаштовую себе на прочитання. Хоча й часом сняться страшненькі м’яко кажучи сни.
- Шукаю пташок не лише на деревах, але й у книжках) Такий собі бьордбуквотчінг. Якщо вам цікаво, буду таких цитат постити більше. Ось був експеримент із “Літньою книжкою”, там про птахів багацько.
Поки це усе, якщо будуть питання, пишіть. Усі охочі, приєднуйтесь до #13_читацьких_зізнань, тегайте друзів, нехай розмов про книжки буде ще більше.
Етажерка 
One Comment Add yours