Про “Чорне і сріблясте” Паоло Джордано

il-nero-e-argento-paolo-giordano-620x372

От із цією книжкою у мене сталася чудасія. Почну із того, що Джордано я зовсім не збиралась читати (образ письменника-красунчика аж ніяк не виклакає шаленого бажання бігти і купувати роман, треба усе таки трішки більше). Аж поки він не приїхав до Києва, і моя read-friend Мар’яна не переконала, що Джордано треба читати. Тут йшла мова про “Самотність простих чисел”. Другим і останнім переконливим фактом для мене став ось цей уривок. Звісно там був птах, і шматок тексту виявився дуже навіть симпатичним.

Історія 1. Той уривок геть не розповів нічого про цей текст). Він був одним із тих епізодів, які дуже дотично стосуються сюжету. Тож, я взялась його читати, як історію про якусь пані, яка приятелювала із художником-карликом, і щиро гадала, що ця історія про них.А ще про кольорову пташку. А, ні. Ну принаймні не про художника.)

Історія 2. Днями оголосили переможця Гонкурівської премії, і нею стала Лейла Слімані (французька письменниця марокканського походження, сама вперше чую). І от роман-переможець “Ніжна пісня” (один із варіантів перекладу назви) розповідає про життя няньки. Слімані розповіла, що на неї надихнуло її дитинство, адже в неї самої були няньки.Ця тема мене зачепила, і я подумала, щоб залюбки таке почитала б (хоча в Слімані це щось типу трилеру).

І роман “Чорне і сріблясте” – виявився якраз такою історією. У ній виокремлю декілька тем:

  1. Це історія про появу пані А., няньки та домогосподарки, в молодій сім’ї (дружина Нора та маленький хлопчик Емануеле). Оповідач – чоловік. І якраз ця жінка налагоджує все у сім’ї, готує смачну їжу, тримає дім в чистоті, підтримує вагітну Нору, яка мусить лежати більшість часу у ліжку. Цю ідилію руйнує ніщо інше, як звільнення пані А.
  2. Також – це історія про самі стосунки. Які тримаються на чомусь спільному, але дуже тривкому. Оповідач порівнює себе та дружину із чорним та сріблястим, із дуже різними за суттю речами. І наче лише присутність пані А. могла врятувати їхнє дивне поєднання. Але не все так просто, як видається на перший погляд.
  3. Це історія про рак. Ці моменти змальовано дуже щиро та болісно. Лише після прочитання, я помітила серед епіграфів примітку, що це “опрацьований літературно варіант справжньої історії”. Її доповнює образ кольорової пташки-смерті.

“Чорне і сріблясте” – це дуже проста історія на два вечори. Її читати після “Сатанинських віршів” було дуже просто, жартувала, що як книжку із рецептами. Це звісно не так. Джордано говорить про дуже близькі проблеми, які торкаються багатьох. Оця тривкість дуже протилежних людей, і те, як зберегти щось маленьке, що тримає двох різних людей докупи. Те, як на перший погляд незначні, побіжні, другорядні люди грають насправді ключову роль у житті. Те, яким буває страшним рак.

Попри усе це, від цієї історії залишається в душі світло. Вона не важка, і можливо, не надто замудрована, це тиха, спокійна історія про дуже важливі й маленькі на перший погляд проблеми життя.

Окремо хочеться подякувати перекладачу Андрію Маслюху, це той випадок, коли ти забуваєш, що читаєш перекладну літературу, і згадуєш про це, коли бачиш імена героїв. І звісно оформлення чудове, із цими речами у ВСЛ все прекрасно.)

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s