#літо_читання: Улицька та пошуки теми місяця

Бедные, злые, любимые : повести, рассказы

У кожному челенджі найважче як на мене це регулярність. От і переді мною постала ця проблема, в голові крутяться безліч ідей, але саме ж літо заважає їх реалізації. Так і зараз, у мене в заочному режиму три пости, які й спробую зараз оживити.

У мене із читанням, якщо бути щирою, влітку взагалі трабли. Улітку собі дозволяєш не поспішати і поринати в тексти, насолоджуватись, або не дуже, дочитуєш часом зі злості, бо дуже вже хочеш дізнатись чим ця історія закінчиться, берешся за щось несподіване для своїх звичок, розтягуєш до неможливості.

І виходячи з цього, я не знаю, як я почала читати збірку Людмили Улицької “Бедные, злые, любимые : повести, рассказы”. Точніш, якщо зібрати докупи усі натяки та напібажання це можна якось пояснити. Наприклад тим, що я періодично зустрічаю її книжки, і огляди на неї, і що більш менш уявляю, що таке Улицька (бо читала той збірник вибірково, може декілька оповідань в університеті), але точно сказати не можу. Всі врешті-решт знають, хто вона така, і не читали її, і лише ліниві, такі як я. А ще саме ця книжка якось неочікувано вписалась в тему трьох книжок, яких я читала останнім часом. І так це вписується в пункт 5 флешмобу. Умисно я не обирала єврейську тему, але одного дня моя знайома, письменниця, дала почитати рукопис роману (до речі, його зараз готують до друку, і я щиро тримаю за нього кулаки). І це був настільки єврейсько-атмосферний текст (чомусь мені тут запахло Йозефом Ротом, та думаю не тільки ним, якщо задуматись), а потім мені трапився Керет, про якого я вже писала в огляді збірок, і зрештою Улицька.

Ця збірка, що трапилась мені, має одну дуже гарну рису. Власне ту рису, за яку я і люблю збірки. Вона дуже різна. Прочитаючи її можна уявити якою може бути Улицька. Це і щемливо-єврейські оповідання “Бедные родственники”, і зворушливі історії про життя підлітків “Девочки”, і парадоксальна історія “Сонечка”, і врешті дуже класна емігрантська “Веселые похороны”. 

Найбільш моїми виявились “Девочки” та остання повість. Не скажу, що такий багатослівний, кучерявий стиль мовлення авторки мені аж дуже до вподоби. Часом, мені хочеться лаконічності. Щоб слів було трішки менше. Але Улицьку усе рівно любиш через окремі порівняння та фрази, які настільки класні, що відразу пробачаєш усю цю багатослівність.

“Девочки” мені полюбились через історію близнят Вікторії та Гаяне. Там навіть прослизнув сюжет, схожий на мак’юенівський із “Спокути”, яку я обожнюю. Я навіть порилась і порівняла роки написання, вони виявились дуже близькими – Мак’юен був першим (роман вийшов у 2001-му), в Улицької в 2002-му. А ще надзвичайна щирість та дорослість дитячих ігор, про які зазвичай не говорять. Це дитинство із дорослого, забороненого ракурсу. І цим мене ці оповідання зачепили.

“Веселые похороны” – хороші в першу чергу масштабністю змалювання життя російської діаспори в США. Тут зустрічаються настільки різні характери, та їхнє органічне співжиття, що аж не хочеться, щоб це дивне свято закінчувалось. Обійдусь без спойлерів, але якщо хтось такого не читав, то будь-ласка, це варте. Он у Махна оповідання із подібною темою виходило в “Домі із Бейтінг Голлов”, але за глибиною охоплення це не порівняти.

Врешті, треба бути готовим, що Улицька своїх героїв не лише страшенно любить, але й жаліє. І в деяких творах ця жалість аж дратує. У неї багато фріків, багато нерозумілих стосунків (як от старих із малими, і це все має досить прагматичні пояснення).


На цьому я закінчую свою єврейську тему в літературі. І берусь за нову. Мені із пошуком тем завжди важко, бо очі розбігаються і не можуть знайти собі місця. Тому наступна тема, буде скоріш уявними рамками. Протягом місяця я берусь за усе фантастичне, нереальне та жанрово-кримінальне (тобто детективи та трилери). Посягаюсь не читати аж надто реалістичного та сучасного, бо аж занадто мене кидає на сучасну літературу. Трішки більш розпишу в наступному пості. А поки, успіхів мені та витримки. Поради, як завжди, приймаються).

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s