#літо_читання: топ-5 збірок оповідань

Поки деякі учасники флешмобу так завзято взялись слідувати правилам, що вже по кілька постів зробили (це я про Таню Синьоок, вона вже подарувала книжки бібліотеці, сходила в літмузей, склала список літніх книг та відвідала книгарню), я потихенько підсунулась до першого посту.

Не думала робити відразу підбірку (саме їх радить робити Келлі Дженсен, а на її правилах ми збудували свій флешмоб), бо і так їх багацько роблю на роботі. Але дуже захотілось написати про один із улюблених жанрів – оповідання. Тож, тут я зібрала декілька тих збірок, на які я вже писала огляди, решта – вперше.

402_Fotor_Collage

  1. Едґар Керет “І раптом стукіт у двері” – відразу зізнаюсь це ще не дочитана збірка, яка і надихнула мене на цей топ. Кожне (ну майже) оповідання мене так зачіпало, що я не втрималась і ось розповідаю, не дочитавши. Так от, ще пару місяців тому про Керета ніхто й гадки не мав в Україні, ну крім глибоко начитаних осіб. Аж під час Книжкового Арсеналу Фоліо ні з того, ні з сього видає його збірку українською. Переклав сам Андрій Бондар (правда з англійської, автор з Ізраїлю, тому поки для мене це загадка). Чула про неї декілька разів, але не купилась. Автор мені сподобався після  прочитаних із ним інтерв’ю. Перше було ось це. І от відразу він мені став симпатичним. Тож  так у мене з’явилась невеличка збірочка оповідань. Трішки намучавшись від депресій Франзена, мені дуже хотілось чогось різкого, як сітро (мій тато так говорить). І це було якраз воно. Керет – це парадоксальні історії із неймовірними сюжетами. Це як освіжаюче мохіто у спеку. Кисле та різке. А що в ньому ще класного – так це перші речення. Цього вчать на різних письменницьких курсах, і тепер я буду знати на кого орієнтуватись. У Керета оповідання про: чоловіка, який зустрів іншого, який крав його слова; про працівницю мережі Чізуз Крайст та проблему із людьми, які в сирній мережі замовляли гамбургери без сиру; про маленького хлопчика, який попросив тата вбити свою бабусю; чоловіка, що зустрічав свої брехні і тп. Оповідання коротенькі, не всі суперцікаві, але деякі дуже. Ось лише пару перших речень:

“Чоловік, який знав, що я збираюсь сказати, сидів поряд зі мною в літаку з дурноватою посмішкою, приклеєною до обличчя”.

“У двері постукав ввічливий хлопчик”

“МІй син захотів, щоб я її вбив”.

“Робі було сім років, коли він уперше збрехав”. ..

Не знаю, може, для когось це звичні початки, але мене вони страшно затягують. Тож цей пункт частково підходить і під “оповідання для читання на ніч”, бо я їх якраз зараз ковтаю перед сном.

2. Еліс Манро “Занадто багато щастя” – про цю збірку я вже накатала величезний пост, і, мабуть, багато, хто читає цей блог знає про моє нерівне дихання до цієї письменниці. Вперше її прочитала минулого року влітку. Ми були у Будапешті, я не брала навмисно паперових книжок. І мала лише кіндл. А на кіндлі у мене завжди творчий хаос. Я знайшла в неті всього декілька її оповідань. У час сієсти (бо якраз було 35-37 градусів спеки), хтось дрімав, а я на другому поверсі нашої дивної квартири читала Манро. Як на мене вона ідеальний варіант, коли морально не готовий до великої кількості сторінок, але хочеться закінчених повних історій.

3. Міленко Єргович “Історія про людей і твари” – про цю збірку я теж вже писала. Історії дуже лаконічні, чіткі, із бездоганним перекладом, але в порівнняні із Керетом ,вони страшніші. У цих історіях багато Балканської війни. Треба бути готовим. Але там і багато цікавих героїв. І ще мені не менш подобається друга частина збірки про котів та собак.

4. Сергій Жадан “Месопотамія” – про Жадана, я так і не писала, хоча, буду щирою люблю його страшенно. І звичайно його вірші є більш очевиднішим предметом обожнювання. Із оповіданнями складніше (от наприклад, відверто така собі збірка “Біг мак.Перезавантаження”). Я взагалі люблю щось старе Жаданівське. І найулюбленіше моє оповідання це, мабуть, “Власник найкращого клубу для геїв”(здається, із “Гімну демократичної молоді”, яку повністю я так і не прочитала). У мене із цим оповіданням любов із першого погляду. Нам його задавав прочитати Олексій Нікітін на курсах із короткої прози. З того часу, я його періодично перечитую і сміюсь, ці жарти те, що треба, особливо ввечері влітку, коли втома і спека. Але тут не про це. “Месопотамія” не про хіхі, у ній більш життєвої філософії Жадана, як от у віршах. Вона більш глибока, притчева, чаруюча. І це власне не зовсім збірка оповідння. Але для літа, як не мене дуже добре пасує.

5. Юдіт Германн “Аліса” – про цю книжку я точно збиралась писати (навіть десь чернетка валяється), але якось руки не дійшли. Вся проблема у тому, що “Аліса” це про смерть. Це збірка оповідань, де скрізь є така собі Аліса, і в якої постійно вмирають знайомі. Так, на перший погляд це звучить жахливо і дуже мрачно. Але написана вона так майстерно, по-німецькому тихо і чітко, що закохатись у неї неможливо (ну принаймні мені так здається).

І через кому бонусною додам збірку короткої сучасної прози “Усі інші”. Це такий собі мікс і солянка дуже різних оповідань, різного рівня шаленості, ненормальності, цікавості, актуальності тощо. Але плюс у тому, що переклад класний. Та й декілька оповідань таких, що я й досі згадую.

Усі, хто приєднався до флешмобу #літо_читання, звітуйтесь, а хто ще ні, це зовсім не складно, бо кожен сам собі вигадує правила для читання на літо!

пс. ніяк не можу собі обрати наступну книжку після Керета, очі косять на Ірвінга, але я пообіцяла собі, що поки американців (ще й грубеньких, у плані розміру книжки) не буду читати. хочу щось вікторіанське, дівчаче і класичне (але щоб не знудило), а так як читала я мало у цьому руслі, поради приймаються радо).

Advertisements

6 Comments Add yours

  1. Юлька коментує:

    тааааак… я теж в темі! за правилами флешмобу я думала, то буде дуже-дуже багато писанини, але так бачу що воно й не дуже накладно виходить, та й цікаво, вас, дівчата, читати)))
    я коротку прозу щось не дуже полюбляю, але є кілька книжок, які навіть залишила в своїй домашній бібліотеці, бо періодично перечитую. конкретно твої не читала ще, але придивляюся)))

    Вподобано 1 особа

  2. ksenyak коментує:

    за правилами – ніяких правил!)
    тож приєднуйся скоріше)

    Подобається

  3. chrsstl коментує:

    хочу все!

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      я себе відчуваю якимось спіритичним магом, який навіює бажання читати)

      Вподобано 1 особа

  4. Nadia Sytch коментує:

    Ірвінг кльовий і дуже легко читається, хоча ніби й тематика трохи депресивна)
    А з дівчачого і короткого – насмілюся порекомендувати Гавальду “Мені б хотілося, щоби хтось мене десь чекав” (от всі чомусь думають, що це попса, але мені дуже сподобалось).

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Я про Ірвінга вже дуже багато гарного чула, і запланувала його на чай, як тільки трішки перепочину від товстих романів. Орієнтовно на серпень. Гавальду читала здається у юному віці, кіно дуже люблю, але зараз поки на неї не тягне. І дівчачого хочу за щось класичне-класичне, типу Бронте чи Остін. Бо я їх не читала.

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s