Сліпа дівчинка і хлопчик-сирота

9efb8ef1d1bdc31431d631d5eb72c729

Цей відгук буде про красиву історію, в яку я не повірила. Власне, про американця Ентоні Дорра вже говорили достатньо, настільки, як про Пулітцерівського лауреата, якого видали в Україні в той же рік, що й він отримав нагороду. Так, це дуже рідкісне явище. Тож важко пройти повз.

Ця книжка викликає захвати й розчарування. Не залишає байдужою, це точно. Вона мене не розчарувала, бо я не дуже від неї багато очікувала. Була прискіпливою до перекладу. До решти, ні.

Якщо коротко, то “Все те незриме світло” – це історія про Другу світову війну, головні герої якої — сліпа дівчинка і хлопчик сирота. Дії відбуваються у Франції, Німеччині, і навіть трошки в Україні.

Спочатку про хороше. Мені сподобалось, як цю книжку було написано. І власне це враження перекрило нерозуміння сюжету. Мені зайшли образи, назва, дивне світло, яке зявлялось час ві д часу, узбережжя Франції. А також короткі речення та розділи. Це дуже спрощує читання історії. Робить її легкою для читання. Мені сподобався друг Вернера — Фредерік.

Сюжет же працює навпаки. Мені було сумно від цієї книги, бо за мною постійно ходило відчуття, що хтось просто вичавлює з мене сльози. Вона настільки тужлива, що аж перестаєш їй вірити.

Головні герої Марі-Лор та Вернер обоє дорослішають і ростуть протягом роману. Але якщо із Марі-Лор усе зрозуміло, вона як не як, дорослішає, і йде на певні вчинки. Вернер так і залишається ніким, людиною, яка так і не зрозуміла чого хотіла. Але не сподобалось мені те, що автор хотів, щоб мені він сподобався. За що, абсолютно незрозуміло.

Дорр вміє писати, і вміє писати гарно. Я скоріш за все читатиму його інші книжки. Проте історія про “Все те незриме світло” аж занадто в традиціях американських мелодрам. Мені не подобається, коли так чавлять на емоції. Для мене сліпа дівчинка і хлопчик-сирота в одному романі — це занадто. Або принаймні у цій історії. Вона гарна, але зовсім не схожа на правду.

Дякую дорогому BookBox за можливість прочитання цієї дивної і не однозначної для мене книги).

Advertisements

6 Comments Add yours

  1. Yuliya Yurchuk коментує:

    От мені теж це запрограмування на мої емоції, мабуть, найбільше не сподобалося! А я все ніяк не могла зрозуміти, як цн відчуття назвати! Та хочу ще його читати, бо мова у нього дуже гарна.

    Вподобано 1 особа

  2. ksenyak коментує:

    я теж буду його читати, дуже оповідання цікавлять. деякі уривки так подобались, що страшне.

    Подобається

  3. Іра Володько коментує:

    У мене ця книжка також у списку “колись/якось обов*язково прочитаю”.
    А як переклад?

    п.с. от тільки шкода було із відгуку одразу ж дізнатись, що чекає на хлопчика))

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Ох, я наче старалась без спойлерів і все зіпсувала( прошу вибачення. Переклад хороший, боятись не варто

      Подобається

  4. oleksandragordynchuk коментує:

    Спасибі, що прочитали! Шкода, що не дуже сподобалась 🙂 Дуже раджу мемуари про рік в Італії. Лана Світанкова (http://lana-svitankova.blogspot.com/search?q=%D0%9C%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%BE&max-results=4) перекладає його оповідання, а я ще переклала есей на конкурс Метафора. Його на сайті ще немає, але скоро з’явиться.

    Вподобано 1 особа

  5. ksenyak коментує:

    Дякую і Вам, Олександро (прошу вибачення за помилку), за роботу! Я насправді на Доррі хрест не поставила, і його стилістика дуже навіть зачіпає. А оповідання Лани в мене давно в закладках, ніяк не прочитаю. Тож дякую, що нагадали, і якраз і Ваш есей).

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s