book of the week:|Щасливі дивні люди Каті Бабкіної

babkina_2

Прочитати цю книжку (ще й за один день) мене змусили дві речі: у першу чергу, це чудова обкладинка (так, я теж інколи на це ведусь) із ілюстрацією Сергія Майдукова, до малюнків якого я в буквальному сенсі відчуваю щось на кшталт трепету та особливого розуміння і рідності, нічого не можу із цим зробити), та оповідання “Річард куряче серце”, яке якось поставила собі на сайт Платформа. Поява цього оповідання на цьому сайті мене ніяк не здивувала, і так зрозуміло Плафторма любить Катю Бабкіну. І це добре, ок. Проте підчепив мене не цей факт, а назва. Із цього моменту можна починати вже говорити і про саму збірку – та набір хороших-якісних складових книги, а саме я кажу про обкладинку, назву, оформлення, шрифти. Усе це мимовільно мені приносить задоволення, і викликає бажання мати цю книгу у себе. Тож, видавництва, учіться.

А тепер про менш веселе. Що мене відразу дуже розчарувало – це розмір книги. Тут мене зрозуміють ті, які так само нещасно і віддано чекають товстеньких, солідних прозових книг українською. Я вже так стішилась, а коли побачила її вживу, розчарувалась, 80 сторінок, так, так, не більше ні на краплинку(.

Тож, першою моєю претензією до авторки буде – Катю, пишіть більше, не ховайте в шухляди, видавайте товсті книжки, і люди будуть тішитись, а поки. Поки лише така манюнька порція цукерочка, наче пробник, що буває дають в магазинах косметики або на дегустаціях. Скуштував на один зуб, щось запам’яталось, щось забулось, і тут є небезпека, що забудеться все. Але, на щастя, не все так погано.

Мені дуже сподобалось оповідання “Річард куряче серце”(його можна прочитати в неті, я дала вище посилання). Перш за все сюжетом (це міцна і закінчена історія) та дивним героєм (я люблю таких). Я думала про нього, коли засинала, і на наступний день. І згадувала свого знайомого-з-за-кордону, який як би це не сумно звучало, але чекав сутичок на Майдані, бо така вже у нього робота та інше сприйняття, можливо, він теж багато чого ще не зрозумів.( А ще мені це оповідання сподобалось щирістю.

Ще одна із героїнь збірки, яка мені дуже впізналась  – це добра-зла баба. Хороша вона, неповторна і дуже знайома.

Не геть у всіх історіях мені сподобались власне самі сюжети. Часом відчувалось, що вони передчасно обірвані. Часом “як” перевищує “про що”. Часом головні героїні здаються у всіх оповіданнях однією і тією ж особою. Часом історії збірки докупи ніяк не ліпляться, і назва про щасливих голих людей, є лише гарною маркетинговою назвою книги, а не концептуальним заголовком збірки історій.

Але, якщо примружити очі і трішки заспокоїтись, то ця збірка мені видається справді хорошою. За декілька гарних історій, щирий погляд та гарних, і гадаю, не вигаданих, героїв.

Пс. Ще наостанок про “Їжачиху”. Усе мені в цій книжці сподобалось, крім закінчення. От не люблю я такого, ну чесно. Мені це схоже на маніпуляцію. Спойлерити не буду, а хто читав, зрозумів, про що я.


Ще трішки про чудові збірки коротких оповідань від Еліс Манро та Міленко Єрговича.

Advertisements

2 Comments Add yours

  1. Zhu коментує:

    Сьогодні нарешті дочитала Бабкіну. Це вперше таку невелику книжку так довго читала – здається 2 чи навіть 3 тижні. Важко йшла мені… Можливо через стилістику, не знаю. Може якось теж напишу відгук про цю збірку, якщо думками зберуся

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Буде цікаво почитати )

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s