book of the week: | Велике дочитування та Елегантна їжачиха

Розпочну із того, що сьогодні нарешті дочитала цю прекрасну глибу (яку можу собі тільки уявити, бо читала в електронці) “Словник Лампрієра” Лоуренса Норфолка. І що я вам скажу, це було варте того! Звичайно, мене зрадницьки підвели мої прогалини в знаннях із античної літератури. Тож, якщо теж кульгаєте в цій темі, раджу братись з підготовкою. Хоча можна й примітки наприкінці читати, їх там сторінок з 50))

А загалом це роман мрія для шанувальників чистого як сльоза постмодернізму. Норфолк там стільки всього закопав, що не всі точно, а я тим паче, усе те здатні розкопати. Символів ціла купа – числа, імена, історії.  А ще круте закінчення, не буду розповідати, бо це вже чистої води спойлер. Тож, попереджаю і заохочую, якщо любите розумних британців, багатослів’я, XVII століття,  Лондон, грецькі міфи, складні шахові партії та цікавущі складні тексти – вам сюди)

Трішечки більше про сюжет і героїв читайте в моєму попередньому book of the week.

Elegance Hedgehog

А цього тижня паралельно із Словником я майже випадково взялась читати “Елегантну їжачиху” Мюріель Барбері. Знаю, що вже майже усі її давно прочитали, ще й в українському перекладі. Але якось вона від мене тікала. І от в бібліотеці знайомої вона подивилась на мене і сказала: “візьми мене”) Ще й була годинка вільного часу. Я давно хотіла підчитати чогось французького, хоча б заради розбавляння британців і американців.

У книзі йде оповідь від двох героїв – дуже нетипової консерьєржки із глибокими знаннями філософії (оце мені подобається) та від дівчинки-підлітка із багатої сім’ї, яка вирішує, що жизнь тлєн і треба кінчати життя самогубством (що подобається мені менш, але все таки щось цікаве у цьому є, а ще вона мені нагадує чомусь доньку Бога із “Наднового заповіту”). Загалом для мене французи (література і культура загалом) – це відпочинок. Вони якось уміють усе перетворювати в легкість, часом впадаючи у фаталізм. Але й той фаталізм усе рівно якийсь милий.

Поки у книзі я зацінила – цікавих героїв (а я на це легко купуюсь), легкість оповіді, зручну структуру та декілька пасажів про котів та собак. Консьєржка Рене явна собачатниця, і тут я її розумію прекрасно. Плюс від імені дівчинки є смішні роздуми про котів, як фетиш. Тож етенш, книжка може не сподобатись котолюбам! Поки це усе, бо лиш почала, наступного тижня розмовім про Їжачиху більше, ще й нарешті дізнаюсь, до чого тут така назва.)

12957204_1007576942613254_959783097_n

Advertisements

3 Comments Add yours

  1. chrsstl коментує:

    хочу теперь читать и то, и то! 🙂

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Поставила собі плюсик))

      Подобається

  2. Юлька коментує:

    я їжачиїу маю на поличці, але ще не дійшла до неї))) так що теж ще не читала

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s