Погода непідходяща, скажете ви. Ага, я теж побачивши передбачення на найближчі дні і слово “сніг”, вирішила не впадати в депресію, а врешті взятись за давно запланованого Орхана Памука.
Памука треба читати хоча б лише через дві речі: 1) він найвідоміший турецький письменник; 2) він Нобелівський лауреат (2006 рік).
А ще крім того, Памука люблять усі. Ось якось так склалось, що усі, хто його читає, його любить. І як тут проігнорувати? Тим не менш, вперше я купила його книгу десь років чотири тому. Потеребила трохи вдома, прочитала сторінок 30 та й віддала комусь із друзів. Досі не пам’ятаю кому і навіщо. От так закінчилось наше перше короткотривале знайомство.
Цього ж року я собі заприсягнулася читати позірно пропущених нобелівців і врешті дібратись до найвідомішого турецького письменника. Ще й тому, що маю не дуже стару мрію відвідати Стамбул. Місто мене це вабить своє неоднозначністю, намішаністю східної та західних культур. Та ще й море, та ще й стільки гарних відгуків!
Та сьогодні я розповім про цьоготижневе читання. “Сніг” сприймається від початку дуже спокійно, навіть меланхолійно, навіть сонно-навіваюче. На перших сторінках, під час вечірнього читання, я ледь не боялась заснути. Було б соромно перед нобеліантом. Та меланхолійність поступово починає захоплювати, ти вже клюєш на ледь детективний сюжет, та починаєш симпатизувати головному героєві Ка, ім’я якого із турецької перекладається, як сніг. І сніг тут справді падає і сіє красу в кожному розділі, йому присвячені абзаци і сторінки, один із віршів Ка та його думки.
Друге, що мені дуже подобається в цьому романі – це образ головного героя-поета. Таке враження, що такого класного поета я ще не зустрічала. Він дивак, посеред найстрімкіших подій дістає зошит і починає писати. Бо до нього прийшов вірш! І найдивовижніше, що в тексті ти розумієш, як кожний вірш до нього приходить. А це геть особливе почуття. І Памуку вдалось, як на мене, його описати.
“Сніг” – це роман з одного боку про владу і політику, про комуністів, ісламістів (тут ми їх маємо згоду роздивитись зблизька, і ця частина книжки мене дуже захоплює), військових та інших політиків, і взагалі безглуздих і не дуже людей. Події відбувають в маленькому місті Карсі, біля вірменського кордону. І це теж цікаво, бо як виявляється турецька провінція, не надто відрізняється від провінції української. Ті самі проблеми і зациклення. Одні із центральних подій – театрально-військовий переворот та самогубство ісламських дівчат, начебто через утиснення їхніх прав. Теми серйозні і поважні. Та Памук про них розповідає із усім тим гамузом абсурду, який зазвичай оточує щось дуже серйозне.
А також, це роман про кохання. Воно тут якесь шалене, ірраціональне, якесь дуже справжнє. Не знаю, чому, але Ка я вірю. Навіть коли він змінює погляди, і раптово відчуває віру в Бога, будучи впевненим атеїстом. Сподіваюсь завершення цієї історії мене не розчарує.
Розповідайте і ви, що читали цього тижня. Книжкових розмов ніколи багато не буває.
пс. І, до речі, хто читав “Сніг” українською, розкажіть, яка вам.
Етажерка 
добавляю в списочек, спасибо 🙂
а у меня на этой неделе неспешно чередуются “путешествие с чарли в поисках америки” стейнбека и пятый поттер
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Гарно, у мене ще Стейнбек в дуже важливих планах.
ПодобаєтьсяПодобається
Сніг у мене також був першим знайомством з Памуком (і наразі єдиним). читала взимку, хочу снігу тоді не було. але о диво – він випав того ж вечора, коли почала читати…. це справді було дуже дивно.
аби не повторюватися, ось мій відгук про книжку:
https://zhutext.wordpress.com/2016/01/05/%D0%B1%D1%83%D0%BA%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%97/
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Так, я читала твій відгук раніш, і якраз збиралась перечитати вже після власних вражень. Гарно вийшло, ще й той вірш Жадана дуже доречний)
ПодобаєтьсяПодобається
я читала Памука вже давно, щось типу “моя імя Червний” і “Чорна книжка” (я навіть не памятаю, про що, але знаю, що дуже сподобалося:) А Сніг теж хочу прочитати!
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Щось усім подобається той Червоний) Я теж тепер хочу читати побільше Памука. Хоча він дивний, захоплює тебе зненацька)
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Якщо випасти на Памукову хвилю – він дуже переконливий. атмосферою та реаліями, у першу чергу (бо більшість його героїв я не люблю й розумію лише завдяки тому, що він дуже добре пояснює, як саме їх треба зрозуміти – це зігріває).
А читаю нонфікшн про становище англійських жінок у довгому дев’ятнадцятому столітті, містичний роман із китайсько-малайським колоритом та ледь розпочала російський переклад Excellent Women Барбари Пім – давно хотіла поглибити з нею знайомство.
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Про добре пояснює це ти гарно сказала, я теж не зрозуміла в який це момент він мені почав подобатись
ПодобаєтьсяПодобається
я чекаю літа, щоб купити живу книжку і почитати Памука не з телефону.
а я цей тиждень почитувала Крадійку книжок, Нарешті за сорок Кубелки і Аномальну зону від Кокотюхи, ще нічого не дочитано, але от вчора прикупила свіжу книжку від Девіда Духовного Свята корова і всьо – пропала, тепер читаю тільки її))) давно так не реготалася)
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Я б теж хотіла його з живої читати, але вже наступного разу, з наступним романом. Хочу Музей невинності. І як тобі Крадійка, до речі? І розкажи про Духовного, не знала, що він книги пише
ПодобаєтьсяПодобається
Крадійка якось дивно читається… там багато змісту, особливо якщо взяти до уваги, що історію розповідає Смерть і сам формат, те, як книжка написана, – щось виділено жирним шрифтом, щось посередині сторінки написано… одним словом – книжка дуже оригінальна і незвичайна)
а про Духовного я сама вчора тільки дізналася – побачила в магазині книжку з кльовою обкладинкою і кльовою назвою Небесна корова(хоча то я не додивилася і це, насправді, свята корова), дивлюся така, автор знайомий дуже, взяла подивитися анотацію ну і заодно провірити, чи то той самий Духовний, що Малдер))) з анотації я реготалася вже в магазині, і всю дорогу… от почитала вже пару розділів і це точно найсмішніша, найправдивіша, найнайнайоригінальніша книжка, яку я колись читала, її можна розбирати на цитати))) розповідь веде корова, яка вирішила втекти в індію, щоб її не зїли, з нею заодно втікають кабан, який вивчає іудаїзм і індик, та ще компанія… та корова так мудро роздумує над звичайними речами!…
ПодобаєтьсяПодобається
Читаю “Айхо, або Подорож до початку” Оршулі Фариняк (фентезі для дітей і не тільки) і Сендмена Ніла Геймана (комікс 18+).
Про Айхо якось напишу 🙂 ну а Сендмен у варіанті Гейнмана це такий готичний дядечко з вічних, який відповідає за те, аби люди бачили сни. Ну і в нього свої дуже специфічні проблеми.
А ось його сестра:
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Читала “Мене називають Червоний”. Дуже сподобалося.
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Привіт! Дякую за блог, вже й раніше заходила, а сьогодні прямо зачиталась)))
Зі “Снігом” українською щось не так, мусолила його довго, десь на половині здалася – а потім вже хтось казав, що ніби не Памук у тому винний… А ти якою читала? (нічого, що я на “ти”?)
Зате я обожнюю в Памука “Стамбул” – це спогади, не художня, але як же вона чудово лягає на знайомство з цим містом, яке теж люблю до нестями:) Читала англійською якщо що.
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Дякую, що читаєш! Так, звісно на ти) читала російською, не навмисне, так книга опинилася. До Стамбулу теж хочу дібратись, то ж моє місто мрії) а щодо Снігу, не знаю, у мене виникло відчуття, що Памук із серії нудних (в хорошому сенсі авторів), а я нудних люблю) а з іншого Сніг теж в певному сенсі нетипова для нього книга, бо не про Стамбул
ПодобаєтьсяПодобається
Абсолютно згідна про “нудних у хорошому сенсі”, і від “Стамбула” таке саме враження (але то в англ.перекладі, а “Сніг” в українському, здається, таки з помилками, бо весь час якісь дрібниці просто не сходились).
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа