books: | Книжка про Київ, якої не вистачало

що: “Вечірні крамниці вулиці Волоської” Галина Ткачук, в-цтво Темпора, 2014

кому: дітям в початковій школі, або дорослим, що скучили за казковими, хорошими історіями про Київ

навіщо: показати дитині, яким може бути цікавим Київ, покращити собі настрій, та згадати про київську магію, бо вона існує!

---

 

Книжки про Київ це взагалі велика і болюча тема для мене, та киян загалом. Постійно виникає враження, що книг про це місто замало. Що для такого багатого на події, легенди, історії, різношерстну культуру міста – у нас надзвичайно мало книг. Є звичайно класика на кшталт Булгакова, Підмогильного або Домонтовича, або Курков, Лузіна та Нікітін, книжки про окремих його жителів, і це дуже добре, що вони є. Але хочеться чогось сучасного, живого, невигаданого.

Хоча й “Вечірні крамниці вулиці Волоської” Галі Ткачук не вирішує проблеми із невигаданістю, і начебто дитяча книжка, у ній є все те, чого мені не вистачало в історіях про Київ.

–дії відбуваються на знайомих нам локаціях – на Подолі, Софіївська площа, Архангел Михаїл на Майдані тощо.

–дуже класні герої, які хоча й тварини, мають дуже людські характери (ви всі їх бачили на вулицях нашого міста), як от смугастий кіт Роман, ворона Васса, білка Рататоск, дворовий пес Бровослав, голуб Сергієнко, і навіть крокодил Валерій). Через таких героїв, посмішка не злазить із обличчя. Я от після прочитання, побачивши одну характерну ворону, аж задумалась, а може то Васса?)

–проста історія, детектив, із котячими інтригами, хитрими хом’яками, та зрозумілою розв’язкою.

–київська магія. Так, про неї люблять писати. Але в цій історії вона така близька матеріальна, і її, мабуть, зможуть зрозуміти лише ті, хто справді любить це місто. Ця книжка дуже класний лайвхак для дитини, а мо й не тільки, як полюбити Київ. Я не знаю, як сприймають її діти, бо власних поки не маю, і не читала її нікому зі знайомих. І взагалі рідко читаю дитяче. А цю історію хочеться прочитати, хоча б щоб дізнатись, як виглядає чарівний порошок апейрон)

Але, як на мене Галя цілком серйозно говорить із читачем, не обираючи роль ментора, а скоріше як друга-шалапута (як от зізнання про любов до страху темряви посеред тексту, автор власне і є одним із героїв), який в кущах бузку розповідає чергову цікавезну історію, яка відбувалась у рідних місцинах. Сподіваюсь, діти її сприймають так само.

-і як бонус, у книжці чудові ілюстрації Наталки Пастушенко.

 

---

 

А які книжки про Київ ви читали/любите?)