Два дні тому в Києві презентували переклад повісті “Транс-Атлантик” Вітольда Ґомбровича. Ви спитаєте, хто такий Ґомбрович? А це виявляється один із найвідоміших, найепатажніших, найнетакихякусі польських авторів.
“Транс-Атлантик” у дечому біографічна річ, дія якої відбувається в Аргентині. Автор виїхав туди напередодні Другої світової війни, кажуть, випадково, але виглядало, наче утік.
Перекладач Андрій Бондар за час презентації казав таке про книжку: “ламає усталені уявлення про польськість”, “це текст, після якого Гомбровичу було дуже погано”, читання його не минає “безслідно для психіки”, “це ніколи неможливо без пояснень зрозуміти” (і тому у свіжову виданні аж три передмови автора), “дуже складний текст, в якому Ґомбрович вилив багато жовчі”. Він насміхається над усім польським та консервативним, без остраху й упереджень.
Після такого ще важче зрозуміти, про що “Транс-Атлантик”, проте це інтригує. Ґомбровича вже не вперше перекладають українською. Він різкий, саркастичний, але потрібний. Проблеми, про які він пише, досі існують. За словами Бондаря, його досі бояться в Польщі, він має багато послідовників, та є живим в польській культурі.
Тож будем знайомитись із текстом, ще й в такому гарному оформленні від Видавництва Старого Лева. Минулого року в-цтво видало його “Порнографію”, раніше виходили “Щоденники” Ґомбровича та повість “Фердидурке”.
До речі, на сайті ВСЛ можна прочитати декілька сторінок із твору.
Етажерка 
Він Ґомбрович, а не Гомбрович.
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа
Звісно! Все виправила, дякую!
ПодобаєтьсяПодобається