Підсумки року. Повернення до художки

 

 

Цей рік можна назвати роком перезапуску Етажерки, і це найбільше досягнення цього року. Тепер блог є у соцмережах і оновлюється регулярно, що не може мене не тішити. Завдяки блогу я познайомилась із багатьма прекрасними людьми. Так що, дякую вам, що читаєте, і пишете коментарі, і даєте поради;)

Цей 2015-ий рік можу назвати для себе роком повернення до художньої літератури. Адже перед тим я її читала в дуже помірних порціях, і бралась загалом неохоче. На те було декілька причин (втома від художки та потреба у невигаданій літературі, на щастя, це минуло)

2015-ий став роком короткої прози – оповідань та новел. Які ми читали спочатку на курсах Бартлебі, а згодом і писали. Так розвинулась любов до короткого жанру. Я читала багато гарних історій, деякі навіть запам’ятались. А крім того, це був рік приємних відкриттів та пошуків  улюблених письменників. І він беззаперечно вдався!

(взяла за зразок категорії мого минулорічного читацького звіту)

Бравіссімо

У цілковитий приємний шок мене найбільше цього року привели два письменники – Макс Зебальд та Еліс Манро. Про них я писала раніш пости. Це були відкриття на рівні художньої мови. До них, я не знала, що можна так говорити і так писати на такі теми. Приємно, що ще є що дочитувати (в оригіналі, або в рос. та англ. перекладах). Щоправда, обох, на жаль, ще не перекладають українською. Але будем вірити і чекати. До особистих відкриттів також приєднується Герта Мюллер, яку я, здається, полюбила ще до того, як почала читати.

wgsebald_Fotor_Collage

Із нон-фікшину відмічу для себе “Відвагу і страх” Олі Гнатюк та “Майдан Тахрір” Наталки Гуменюк. Цих двох книг, я потребувала, і вони з’явились у потрібний момент. А це дуже важливо для нон-фікшину. Одна розповідає про окупаційний Львів, інша про революції на Близькому сході.

Приємними подорожньо-винними відкриттями нехудожньої прози стали для мене два пани Петро Вайль та Ігор Померанцев. Які обидва викликають у мене купу приємних асоціацій.

Юкрейн

Я почала читати трішки більше українського, і це не може не радувати. Із приємного відкрила для себе Юрія Винничука, і тепер дуже хочу прочитати його “Танго смерті” та приємну і затишну прозу Василя Махна. У наступному збираюсь ще більше читати юкрейн літераче, а особливо чекаю антологій Розстріляного відродження (репортажі, детективи), які обіцяє видати “Темпора”.

 

Профешнл

Ось цього я, на жаль, читала мало і себе за це картаю. Хоча зовсім нещодавно, вже під кінець року проковтнула скоріше легково чтива нон-фікшн “Для чого ми пишемо” Мередіт Маран. Напівфантастичні для нас історії роботи та успіху американських сучасних письменників надзвичайно надихають. Сюди ж важливою (та ідеально візуальною) можна доплюсувати збірку статей “Як писати про культуру?” Вона змушує задуматись, і має в собі багато важливих меседжів.

470ce5f-759_441-088

Хев е рест

От сюди навіть не знаю, що додати. Бо рік виявився надзвичайно вибірковим і серйозним. Хоча. Неочікувано від блогерки-френда vaenn до мого списку потрапила “Книга птахів Східної Африки” Ніколаса Дрейсона. І це була надзвичайно смачна порція задоволення із купою птахів. Рахуючи, що цей рік був також і моїм першим роком birdwatching. Я все ще планую на неї написати відгук, та що штурхніть мене.

Поетичне

Цього року я себе заставила і не пошкодувала прочитати нову збірку Мирослава Лаюка. Ось тут я йому співаю дефірамби, і не без підстав. А також зараз закінчую рік підчитуванням “Зими у Тисмениці” Олега Лишеги, який викликає у мене стільки тепла в середині, що словами не передати. Це моя любов ще із часів слухання Мертвого півня.

oleg-lishega_Fotor_Collage_Fotor

Репортажне

Із цим жанром я трішки знизила оберти. Репортажів читала мало, і враження про них різнобокі. Якщо вже вище згадана Гуменюк у мене викликала дуже приємне враження, то геніальності  гонзостилю Зємовіта Щерека я повністю осягнути не змогла. Проте тут варто згадати кулінарно-історичну збірку есеїв про Угорщину від Кшиштофа Варги, яке є гарним чтивом перед та після подорожі до цієї країни.

Класік

Тут теж не густо. Проте є важливі відкриття. Для мене відкрились чудові Курт Воннегут та Йозеф Рот. Обидва заслуговують на увагу та вдумливе перечитування.

Епік фейл

У цю рубрику потрапляють (барабанна дріб) псевдотрилер Олега Криштопи “Вбивство на вулиці в’язнів” у першу чергу за волосся, яке росте на долонях, а далі я більше розписала у відгуці на гудрідз; а також не зрозуміло як зліплена докупи збірка Сергія Жадана “Біг Мак. Перезавантаження”, де цілком читабельні тексти стоять разом із нечитальними, після неї я звичайно не перестала любити Жадана, але до його упорядників лишились питання. На третьому місці книжка Юрія Макарова R2U, у якій з одного боку можна прочитати його біографію, і це безумовно цікаво, а з іншого отримати колонки з журналу, які перечитувати, на жаль, не хотілось. І да, я теж Макарова не перестала після цього любити.

етажерка

Далі буде

І так, рік закінчується, а в мене в списку п’ять недочитаних книжок. “Квіти для Елджернона” йдуть легко, хоча й штурхають мене у ями спогадів із дитинства, в огляді розповім чому. Поезію я читаю повільно і під настрій, тому книжечка Лишеги мене не тільки тішить віршами, а й своєю м’якою жовтогарячою обкладиною від Абабигаламаги. Також у мене у повному розгарі читання незнаний класик укрліт і племінник Лесі Українки, ексцентричний Юрій Косач із “Володаркою Понтиди”, яка мені коли йде, а коли не йде, через свою особливість мови. Чекають свого дочитування також Світлана Алексієвич, за яку візьмусь із нового року уже із повною серйозністю, адже маю в планах на наступний рік читати Нобелівських і не тільки лауреатів.

Якщо коротко, то рік вийшов кращим, ніж попередній, але не аж таким, який би хотілось. Було багато відкриттів, і зовсім мало поганих книг, що безумновий плюс. Сподіваюсь і в наступному їх буде не більше. Наразі у мене в списку 32 прочитані книги, тут можна прочитати на більшість із них відгуки та подивитись, що як прочитати не встигла.

Гарного читацького 2016 року та діліться своїми відгуками)

Advertisements

10 Comments Add yours

  1. vaenn коментує:

    вважай, що штурхнула )

    хороший рік, ти дуже крута!

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      дякую:) штурханець долетів, наступними будуть пташачі пости)

      Подобається

  2. Василько коментує:

    Попри свою нелюбов до Винничука – Танго смерті викликало сміх зі сльозами і це для мене ознака чудової книги. На черзі Алексієвич, Фоєр Все ясно, Як змайструвати літак і авто, Життя попереду Гарі, Джмелиний мед, Таємний легіон і Мемуари Савченко))
    Так тримати Ксеню)

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Навзаєм:) У мене теж у планах на наступний Алексієвич, Гарі та Фоєр;)

      Подобається

      1. Василько коментує:

        Ти фільм Фоєра І все освітилося глянь після книги)) Я до книги через чудовий фільм прийшов. Ще я плакав над Аристократом з Вапнярки)

        Вподобано 1 особа

      2. ksenyak коментує:

        Добре, дякую за пораду)

        Подобається

  3. chrsstl коментує:

    отличный год 🙂 желаю еще больше интересных книг в 2016ом!

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Навзаєм:)

      Подобається

  4. Тетянка коментує:

    Косач-племінник Лесі Українки,її дядько – Михайло Драгоманов

    але це не претензія) ви чудово пишете)

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Дякую, зараз виправлю)

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s