Закусуючи Будапештом. Про “Гуляш із Турула” Кшиштофа Варги

10719370_880272738677009_1206818427_n

Буває, що тільки-но повертаєшся із тижневої відпустки в Будапешті, як знаходиш вдома на поличці саме ту книгу. Під час подорожей мені важко обрати щось, щоб майже 100-відсотково резонувало із новими враженнями і не псувало або викривляло смак. Не будем згадувати про детектив Несьбо, який я мучила подорожуючи Норвегією.

Цього разу протягом відпустки думала і не могла згадати, що це за книга має бути.

“Гуляш” було цікаво читати до відвідання Угорщини, а ще цікавіш після. Словосполучення “Гуляш із турула” набуло зовсім іншого значення. Гуляш, найвідоміша угорська страва, яку можна скуштувати будь-де у всіх можливих варіаціях та турул – міфічний птах, суміш орла із гускою. Лейтмотивом розповідей про мадярів є ностальгія. Сам Кшиштоф Варга, польський журналіст угорського походження, неодноразово розповідаючи і пояснюючи у чому суть цього глибокого почуття в угорців, впадає в зізнання у коханні минулому. Він не менш шкодує за старою Угорщиною, ніж самі угорці. Угорщина та Будапешт – це його дитинство.

“Гуляш із турула” – це вдале поєдання описів місцевої їжі, а угорцям є в цьому плані чим похвалитись; нетипових закладів, наприклад забігайлівок із високими столами, де місцеві їдять руками свіжу ковбасу; магазинів, де ще продають бюсти Леніна та Сталіна; старих тролейбусів часів Горбачова. Цього всього я мало побачила в сучасному Будапешті. Увічі кидається (може лише нам, українцям) якраз протилежна його сторона – європейська та сучасна. Сторона комфорту та досконалості міста.

Без екскурсів в історію не обійшлося. Варга згадує ключових вождів та історичних мучеників країни. Власне більша частина книги це і є екскурси, та їхнє тьмяне відображення на сучасність. Але крім одіозних політиків також розповідає про важливих митців – режисера Беллу Тарра, та цьогорічного переможця британського “Букера” Ласло Краснохаркаї. Розповідає про найвідомішу у світі угорську пісню Gloomy Sunday. Про суїцид в угорській культурі та його глибоке та природнє коріння.

“Гуляш” природньо буде взяти до будапештського бістро заїдаючи гуляшем та запиваючи вином, продовжуючи післясмак цієї країни та розтягуючи його якнайдовше. Я от завдяки книзі, опускаючись до підземок київського метро, досі у будапештському, в якому так солодко пахне випічкою.

Цікаве:

  • Назви розділів є поєдання місцевих страв із культурними особливостями або політичними діячами ( “Печеня з Горті”, “Суп із Ракоші”, “Лечо з Гурчані та Орбана”)
  • Можна дізнатись і взяти на замітку декілька важливих угорських слів та ще головніше їх правильне прочитання.
  • Книга отримала приз глядацьких симпатій польскої літературної премії “Nike”
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s