travel :| про рідну близькість ландшафтів

 

У Карпатах хочеться читати “Некультурну” Кобилянської та вірші із “Зими в Тисмениці” Лишеги. Гори спокійні самі і наче навівають той спокій і всім, хто снує поміж ними. Ти наче вдихаєш їх, наповнюєшся. Виходиш зранку на балкон в дерев’яній 140-річній хаті, в якій колись вживались три покоління і 14 маленьких дітей, а зараз змінюються її жителі в літню пору одні за одними. Дивишся як хтось маленький і майже невидимий ритмічно когось кличе: “віть…віть…віть”. І як не намагались роздивитись, не знаєш хто то був.

Кликав якогось Вітю. Є ладшафти, які стають тобі рідними, навіть без привязки до твого дитинства. Хоча бабціна хата теж стояла на схилі, а внизу тік могутній Случ. І те відчуття знаходження на горі або біля гір приросло до мене якось непомітно і вже без цього ніяк. Бо море, що море, воно якось не відобразолись на мені. Та й не викликає особливої рідності. Хоча мало би бути, якщо вірити усяким гороскопам, але гороскопам, я не вірю, та й рак, то скоріш річкове створіння. Отак опинишся на день в горах, загорнешся в них, і сидиш на здоровенній гойдалці, завмерлий, і не хочеш звідти виринати.

11224784_853877154649901_3885256797345998870_n

“Задумавшися над чим-небудь, сама не знала, як час минав. Почуття самоти не знала. Округ неї, правда, тихо, але та тишина не така, як в її хаті; тут мов жива. Перед нею, ні, майже в її ногах, біжить потік; десь над її головою високо на смереці шолопається блискавкою вивірка, з лісу проноситься від часу до часу якийсь уриваний звук яструба, в воздусі уганяються мухи, мотилі. Бог знає що за комашня, а багата зелень гірських стін займає в неї очі і випиває почуття самоти.” (“Некультурна”)

А з якою літературою у вас асоціюються Карпати або ж рідні ландшафти?

11117661_853462444691372_1994861447_n

Advertisements

8 Comments Add yours

  1. rainylily коментує:

    Коцюбинський і його “Тіні”, звісно. Таня Малярчук “Згори вниз”, як не дивно, Дереш з “Поклонінням ящірці”, і кльова сцена сексу на горі біля озера))

    Подобається

    1. ksenyak коментує:

      а я й про Малярчук забула. дуже люблю “Згори вниз”. Це саме воно, гірське. “Поклоніння ящірці”, на жаль, не читала. дякую, за коментар, Лілю)

      Подобається

      1. rainylily коментує:

        взагалі цікава тема, яка захопила мій мозок, треба подумати ще, бо я б щось почитала на цю тему зараз.

        Подобається

  2. ksenyak коментує:

    і я б. взагалі люблю тему місць і міст і літератури. читаю зараз “Гений места” Петра Вайля – це ж теж в деякому плані про місця/міста/країни та їхній вплив на митців. дуже раджу

    Подобається

  3. Юрк коментує:

    Може, я просто останнім часом замало читав, але Карпати для мене мало асоціюються із літераторою — скоріш, із музикою. О, хоча ні — у Буджолд в бараярському циклі багато описуються якійсь гори, і вони — своїми ландшафтами та населенням, духом — дуууже схожі на карпатськкі.

    Тре буде перечитати. Найбільш їх було в «Границы бесконечности», в першому оповіданні «Горы скорби», та ще в, здається, в «Памяти». І ще місцями проскакувало. Ви Буджолд не читали?

    Вподобано 1 особа

    1. ksenyak коментує:

      Ні, Буджолд не читала. Географічні асоціації це дуже суб’єктивна штука, у тому її і перевага. Що в кожного в голові свої тексти, музика, образи, пов’язані із певною місцевістю.

      Подобається

      1. Юрк коментує:

        Буджолд, ту, що Лоіс МакМастер, дуже раджу — зокрема її Сагу о Форкосіґанах. Власне, я іншого нічого у неї і не читав %-), та йона у неї й найбільш відома. Лоіс дуже докладно та правдоподібно показує внутрішній світ героїв, причому чоловіків теж — хоча у всіх книжках акцент робиться на різне. Ну, то природно.

        Так, книги 2-4 в тій чи іншій мірі таки собі бойовички — але навіть в них багато внутрішніх переживань, та й взагалі вони добре написані. Зокрема, в неї дуже класно прописана технічна сторона світу — як космогонічна, так і власне технічна: зброя, спорядження, медичне обладнання, караблі, всьо як в найкращіх домах. А чим далі по циклу, тим таких інтроспекцій більше — але без поринання в чисто інтровертні події, внутрішній світ тобто. І десь в середині циклу знаходяться найбільш торкаючи книги — ті, що я назвав вищє.

        І звісно, там дуже мало чисто негативних героїв. Навіть ті, яких можна такими назвати, показані як скоріше жертви власної порочності чи слабкості. За те ми її теж любимо %-).

        Першу книгу я, мабуть, днями перечитаю, в надцятий раз — бо там, мені зараз здалося, можна накопати паралелів із нашою війною. Але взагалі-то алюзій на наше нинішнє життя, з його подіями та актуальними проблемами, звідти можна навитаскувати тонами. Державних, суспільних, особистих…

        Вподобано 1 особа

      2. ksenyak коментує:

        Дякую за пораду!

        Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s