Підсумки року. Від Гавела до Джобса

Розпочну із зізнання у коханні. Як же я люблю, сервіс Goodreads.com) Це прекрасний варіант для тих, хто хоче якось фіксувати своє читацьке життя, але лінується все записувати в зошит. Тут і сторінки можна порахувати за рік, і хронологію видань, які читаєте, і кількість книг із зірочками (найкращі). Такий чисто математичний підхід до читання.

Отож. Відкриваю свій профіль і дивлюсь. Цього року позорно мало читалось (18 книг – ужас (!!) як мало). Найбільше пов’язую із подіями навколо (часом не до читання літературки було). Їх кількість творили стільки смислів, які треба було переварити, що на ще більшу кількість інформації не вистачало місця. До того ж потік новин. Інше – робота. Левова частка якої складає читання преси. Плохо, це плохо. Прийдеться виправлятись у наступному році.

Знакові книги

Почалось усе із біографії Вацлава Гавела автора Даніела Кайзера “Дисидент”. Книга чудова, якщо хочте для себе зробити ресьорч щодо Оксамитової революції в Чехії. Цієї книги потребував мозок на фоні Майдану і всього, що відбувалось навколо. Читала її ще до трагічних подій. І звичайно по-іншому все сприймалось.

Потім взялась за “Фізику майбутнього” і зовсім не пошкодувала. Про неї є запис в блозі, якщо що. Вона й дала віру в краще. Більше, якщо ще не брались, читайте в огляді.

Профешнл

Із професійного із задоволенням перечитала (бо бралась раніш) Associated Press Guide to News Writing: The Resourse for Professional Journalist. Вчить весело і чітко писати новини.

Хев е рест

Дала відпочити і почитати, подумати, посміятись про улюблене книженція Юстини Соболевської про саме те, що ви подумали, про читання. Теж про неї писалось.

Бравіссімо

Із художки виокремлю дві книженції, які приємно мене вразили. І лиши слід в душі. Про жодну, на жаль, не писала. Про одну напишу згодом. Спочатку мене тішила книга чеха Богуміла Грабала “Як я обслуговував англійського короля”. І то був справжнісінький кайф після довгого утримання від художки. Після справжньої спраги гарний виписаних сцен із цікавими характерами. Ще й фоном наклався фільм улюбленого Андерсона “Готель Будапешт”. Хоча й кінець був у неї болісно-пекучий, але книгою я полікувала травми від попередній кострубатих досвідів читання. І тут, коли я вже грішно подумала, що це може бути тільки класика такою, тільки європейський автор із гарною школою письма, короче грішила багато умствєнно на нашу літературку. Як тут, із-за камишів, на мене вилилась “Фелікс Австрія”. Після нудної прези в Києві не мала на неї великих планів. Але здивуванню не було меж. Тими гарно-виписаними реченнями, які ковтались аж за вухами лящало, тим неплоскими характерами, тим шармом вигаданого антік Станіславова, в якому хотілося б опинитись. Що тут казати…Знаю, що в книги є багато ненависників. Але то ніяк не впливає на мою думку.

Поетичне

Із поезії виділю для себе Олесю Мамчич. Її “Сонце пішло у декрет” таке зворушливе, тепле, часом болюче, що відірватись від книги не було змоги. Купу щирості знайшла для себе у тій книзі.

Репортажне

Із репортажного, що краще що гірше пішло “Кабульський книгар” Осне Сайєрстад та “Коротко мандрівки з Боготи” Том Файлінга. Подорожі Афганістаном та Колумбією цікаве і своєрідне задоволення. Тому самі обирайте, чи воно вам треба.

Шкодую, що руки не дійшли написати про “Мафіозну державу” Люка Гардінга. Гадаю, ще опус щодо неї від мене попереду.

Класік

Із класики цього року читала лише Ірину Вільде (крім Грабала). І від неї враження були амплітудними. Наскільки гарне письмо, наскільки багато пропаганди і всякого совєтського в пізніших творах (із редакцією звичайно).

Пріятні іздєватєльства

Емоційне потрясіння і терор отримала від книги “Самая прекрасная планета на земле” Грейс Макклин (читала в рос. перекладі). Спочатку її читати було мучєніє, а потім звиклось. Зате в кінці отримала винагороду. Зрештою книжка-казка про те, як треба боротись. І наскільки це буває нелегко.

Епік фейл

Розчарували мене, на жаль, такі мега як Маріо Варгас Льоса та Несьбо. Щодо першого виклала свої фе та фа отут. Про другого. Я просто наївне дівчисько взяла Несьбо читати в Норвегію під час подорожі. Думала, що то додасть шарму і розповість мені про країну. А воно ж зовсім не про країну, а про убійства і преступніків. Мабуть, детективи це не зовсім мій жанр, зійшла я на думці. Зате чи проте, тут вже не знаю, що краще пасує, ця книга стала найтовстішою, яку прочитала у році.

Далі буде

І зрештою завершую щось не більш фігуровою Джобсовою біографією. Знаю, що всі вже давно її перечитали, передивились фільми. Навіть мій брат, який не охоче за щось таке береться, вже встиг усьо побачити і дізнатись. Я ж от тільки зараз дібралась до ексентричного псіхованого генія. Дуже мене розструює несерйозне ставлення видавця до перекладу. Мабуть, усі хто читав помітили оці “на протязі” та інші казуси. Хотілося б, щоб у нас хоча б такі без перебільшення гучні книги перекладали якісно. А то обладинка крута, а текст таке собі. На щастя, це не художка. І суть від перекладу не змінюється. До кінця року навряд чи її осилю. Так і бить, буду починати 2015-ий із геніїв та психів:)

Сподіваюсь у наступному році буде більше прочитаних книг, хоча б на 20, і оглядів так само)

Буду благодарна за інші мнєнія, найкращі книги, які читали, колічество і взагалі.

Цьомики й папа.